Весільні традиції змінюються та мають свої особливості у кожній країні та регіоні. Звісно, головний їх компонент – кохання, й завжди весілля було і залишається святковим днем, який закохані прагнуть розділити з найріднішими людьми та друзями. У статті на philadelphianka розповідаємо більше про те, як святкували створення нової родини у ХІХ столітті у Філадельфії.
Час і місце для весільної церемонії
Якщо в ХХІ столітті весілля відбуваються протягом усього року, то два століття тому філадельфійці надавали перевагу одруженню пізньої осені або взимку. Саме цей час ставав головним весільним сезоном у місті. Річ у тім, що в холодну пору року переважна більшість містян не виїжджала за межі Філадельфії, а тому було зручно зібрати всіх гостей на свято. Щодо весни та літа, то в цей час багато родин вирушало в інші міста, тому весілля організовували не так часто.
Водночас весільні церемонії планували не лише на вихідні дні. Досить часто їх організовували в будні, а традиційним часом проведення був ранок, від 10 до 12 години.
На початку ХІХ століття весілля відбувалось у церкві, але поступово стало звичним проводити церемонію в будинку батьків нареченої. Це створювало більш інтимну та домашню атмосферу, а також не потребувало переміщення гостей містом. Якщо церемонію проводили вдома, то будинок прикрашали дзвіночками, підковами та іншими символами достатку та удачі. Підготовка залежала від достатку родини, але все ж була доволі скромною та не потребувала особливих прикрас.
Сукня нареченої та обручки
Однієї з найбільших відмінностей весілля ХІХ століття була сукня нареченої:
- річ у тім, що в той час білі сукні практично не зустрічались;
- цей колір був непрактичним, а білі тканини занадто дорогими;
- тому більшість наречених вдягали фіолетові, сині, червоні, коричневі або золотаві сукні.
Ба більше, наречена могла просто вдягнути найкращу сукню з тих, що мала. Шити нове вбрання, тим більше на один раз, вважалось чимось дивним, а масового виробництва у той час ще не було. Якщо ж навіть сукня була новою, наприклад, бальною з імпортного шовку, то її неодмінно ще вдягали потім багато разів.
Білі сукні почали ставати модними ближче до кінця ХІХ століття. Проте після весілля їх часто перефарбовували в інший практичний колір, щоб потім носити у повсякденному житті. Щодо нареченого, то він одягав свій найкращий одяг і цього було цілком достатньо.
Маємо зазначити ще одну відмінність, яка стосувалась обручок. Традиція їх обміну між нареченим та нареченою не була поширеною у ХІХ столітті. Зазвичай упродовж весільної церемонії була одна обручка – лише для дівчини. Вона була золотою та простою у виконанні. На внутрішньому боці робили гравіювання з датою весілля та ініціалами пари. Наречений дарував її своїй коханій.
Інших особливих прикрас весільна церемонія у Філадельфії у ХІХ століття не потребувала. Попри простоту весілля були досить вишуканими, а гості також вбирались якнайкраще.
Весільна вечірка та медовий місяць
Як у ХХІ, так і у ХІХ столітті весілля не могло відбутись без веселої вечірки. Якщо церемонія проходила в церкві, то після її завершення пара мала вийти з будівлі, не дивлячись по сторонах. Вітання в цей час не приймали. Потім виходили з храму батьки нареченої та всі інші гості. Разом вони вирушали до будинку батьків дівчини, де молода пара приймала вітання та починалась вечірка.
Гостей треба було якнайкраще почастувати, а також організувати танці. Багаті родини планували весілля на кілька днів, упродовж яких тривали веселощі. Щодо святкового столу, то меню вищого класу включало супи, оленину, запечених качок та гусок, сири та устриці. Як гарніри подавали картоплю, хліб та овочі. Все це запивали пуншем зі спеціями або міцним сидром.
Важливим елементом частування був весільний торт. У ХІХ столітті він мав бути пряним та багатошаровим. Для його приготування використовували сухофрукти, горіхи та алкогольні напої. Тож, весільний торт був радше схожим на фруктовий пиріг. Розрізали його наприкінці вечірки та часто загортали гостям із собою.
Також існувала традиція відрізати верхній ярус весільного торта та покласти в банку з алкоголем. Її зберігали принаймні до першої річниці весілля або й довше. На річницю відрізали шматочок, згадуючи день весілля.
Після завершення весільної церемонії пара могла вирушити у весільну подорож. На початку ХІХ століття наречена зазвичай брала з собою одну з подруг. Потім цей звичай поступово зник. Друг нареченого проводжав пару та дбав про їх багаж. Лише він знав, куди вирушає молода родина. Ба більше, вважалось непристойним запитувати про місце весільної подорожі. Тому гості проводжали пару лише до вулиці та обсипали їх рисом з побажаннями достатку та щасливого життя.
Такими були основні традиції весільних церемоній у Філадельфії у ХІХ столітті. Вони змінювались з плином часу та з урахуванням модних тенденцій, що з’являлись у різні роки. Все ж, можемо побачити не лише відмінності, а й спільні риси. Весілля завжди було й залишається особливим святковим днем, сповненим радості та кохання.