Видатний американський модельєр Джеймс Галанос, який став одним з найвпливовіших кутюр’є ХХ століття, народився в місті Філадельфія 20 вересня 1924 року. Він був єдиним сином у родині емігрантів, які тримали ресторан у Нью-Джерсі. Саме в цьому ресторані хлопець уперше й побачив вишукано одягнених жінок. А згодом, навчаючись і самовіддано працюючи, він зробив усе, щоб досягти своєї мрії – самому їх бездоганно вдягати у брендові речі власного виробництва. І в результаті вбрання, створені цим модельєром, вподобали найбагатші жінки світу. І не лише його сучасниці. Далі на philadelphianka.
Одяг для обраних
Джеймса Галаноса називали улюбленим дизайнером першої леді США Ненсі Рейган. Модельєр багато літ створював вбрання для дружини 40-го президента США. І саме одяг від цього майстра вона обрала на свій перший офіційний захід у Білому домі. Загалом найбільше запам’яталися образи пані Рейган для чотирьох інавгураційних подій: двічі потому, як її чоловіка Рональда Рейгана обрали губернатором Каліфорнії та двічі потому, як він став президентом. 2007 року Ненсі Рейган в інтерв’ю одному з відомих журналів зазначала, що одяг від Джиммі дуже подобався її Ронні. Вона зауважувала, що носити створені Галаносом речі означало ніколи не переборщити і ніколи не впадати в крайнощі, бо цей модельєр безсумнівно встановив стандарт. А ще Ненсі Рейган одного разу сказала, що сукні Галаноса такі чудові, що їх можна носити навіть навиворіт!
Одяг Джеймса Галаноса обирали й дружини наступних президентів США – Джекі Кеннеді та Леді Берд Джонсон. Серед шанувальниць дизайну знаменитого модельера — чимала когорта всесвітньо відомих жінок: Мерилін Монро, Елізабет Тейлор, герцогиня Віндзорська Волліс Сімпсон, Глорія Вандербільт, Рене Зеллвегер, Марлен Дітріх, Розалінд Рассел, Дайана Росс, Дороті Ламур, Джуді Гарленд, Селін Діон, Івана Трамп, Кім Бейсінгер, Ніколь Кідман, Гайді Клум, Кеті Голмс та багато інших розкішних знаменитостей. Галанос одягав американську еліту, в тому числі й багатьох супермоделей, десятки літ.
З 1953 року дизайнер став створювати одяг для акторок кіно. Спершу він розпочав співпрацю з американською актрисою Розалінд Расселл, однією з найстильніших на той час. Врешті її гардероб майже стовідсотково представляв речі від Галаноса. Після смерті Розалінд її чоловік роздав її легендарний гардероб кільком колекціям по всій країні.
Однією з перших клієнток Галаноса була й акторка Грейс Келлі. 1956 року, коли до її весілля з принцом Монако Реньє ІІІ залишалося мало часу, вона вирішила, що не має належного вбрання. Грейс подзвонила Джиммі Галаносу з проханням отримати неперевершену шифонову сукню лише за тиждень. І він це зробив!
Головні акценти неперевершеного майстра
Не менше 40 літ (з 1950-го по 1990-ий рік) Галанос натхненно й наполегливо працював у сфері моди. Він завжди робив акцент на майстерності, надавав увагу деталям, високій якості всіх матеріалів. Знаменитість і популярність йому принесли вишукані, елегантні, скрупульозно виконані жіночі вбрання. На піку слави покази Джеймса Галаноса відвідувала величезна кількість гостей і преси. Історики моди називали його одним з тих дизайнерів, які з’являються в американській моді раз на століття, дизайнером з особливим ДНК. Мовляв, він ніколи не шив джинси і не створював дифузійних ліній, бо його покликанням було стати дизайнером розкоші. А ще додавали, що Галанос був єдиним американськм дизайнером ХХ століття, який навчався у післявоєнному домі знаменитого паризького модельєра Роберта Піге і єдиним американським дизайнером, який підтримував стандарти кутюр 40 років, не розпродаючись (та й сам Галанос підтверджував, що створює одяг для дуже вузького кола людей).
Коли 1952 року Галанос відкрив у Лос-Анджелесі власну компанію Galanos Originals, фахові сучасники пророкували, що найпрекраснішою і найдорожчою розкішшю у світі для жінки стане саме сукня від Джеймса Галаноса. Багато тогочасних дизайнерів заздрили тому, як у 1950-х дизайнер шив шифонові сукні. Від першої й до останньої колекції його успіх забезпечувала бездоганна якість. Модельєр надавав великої ваги якості й готового продукту, і тканини, і всіх інших складових одягу. Він стояв над усім і стежив за усім. Галанос особисто їздив у Європу по тканини й гудзики, відслідковував їх виробництво, у пошуках кращих тканин створював власні, сам виконував драпірування на формах суконь, на моделях…
З 1955 по 1998 рік він зібрав у своїх ательє талановитих майстрів, чимало з яких вчилися в Європі, працювали в Голлівуді. Головним кравцем Галаноса був Нондас Кераміціс, під чиїм керівництвом злагоджена команда з більш як 20 кравців завжди працювала вручну.
Для успіху не обов’язково потрібен Париж
Він знав як зробити найкраще і власноруч робив абсолютно все у своїй улюбленій справі. Галанос довів, що для успіху не обов’язково потрібен Париж. Щоб робити неймовірний одяг від кутюр, йому чудово підійшов Лос-Анджелес. Джеймс Галанос став одним з тих, хто міцно поставив це місто і рідну країну на світову карту моди. І якщо витвори модельєра й порівнювали з чиїмись, то це були лише представники високої французької моди.
Галанос від багато чого відмовився і багато чого започаткував. Для нього елегантність була насамперед відмовою від зайвого. Тому кажуть, що відкриття – це те, чого жодна жінка ніколи не відчувала в дизайні від Галаноса. Але це там було справді зайвим. Бо прості форми, попри технічну складність виконання, ставали досконалістю.
Ніколи Джеймс Галанос не прагнув безлічі клієнтів, преси, дефіле. Йому підходило створювати досконалий одяг з рисами цнотливості й геніальності певному відданому колу людей. Колись він навіть сказав, що зацікавлений у створенні дизайну для певного типу жінки, зокрема тієї, яка має гроші. І поки деякі інші його сучасники працювали на масовий брендовий ринок, створювали менш дорогі колекції і надавали роботу ліцензійним компаніям, Галанос розробляв дорогий одяг класу люкс, ставши надовго відомим і шанованим на теренах американської моди. Він завжди відчував привілей свого одягу. Як казали фахівці, Галанос створював неперевершений гламур і абсолютну розкіш.
Дизайнер помер, а його сукні живуть
Протягом кар’єри Д.Галанос отримав велику кількість відзнак у галузі моди, в тому числі був наймолодшим дизайнером, що здобув премію Coty Fashion Award 1954 року. 1982 року Галаноса внесено і до Міжнародного списку Зали Слави найкраще одягнених людей. 1985 року він став лауреатом премії Ради дизайнерів моди Америки. Галанос – один з перших американських дизайнерів, якому присвячено бронзову меморіальну дошку на “Алеї слави моди” на Сьомій авеню Нью-Йорка. Й досі проходять виставки на його честь, а його дизайнерський одяг знаходиться в колекціях музеїв США (зокрема в Художньому музеї Філадельфії) та інших країн світу.
2016-го, за місяць до смерті дизайнера, Фонд Д.Галаноса передав до колекції історичних костюмів Роберта і Пенні Фокс Вестфальського коледжу медіа-мистецтва та дизайну при Університеті Дрекселя в Філадельфії величезний архів, у складі якого були численні високоякісні комплекти від кутюр, аксесуари, ескізи, фото. Роботи дизайнера з 1960 до 1998 років стали доступними не лише для огляду громадськості, а й для вивчення студентів та науковців. 2018-го Університет Дрекселя вшанував покійного дизайнера виставкою на основі експонатів з його особистого архіву, яку на постійно розмістили на факультеті моди закладу.
За життя Галанос схвалив лише дві ліцензії на виробництво його продукції – хутра і парфумів. 1998 року він відійшов від сфери, яка на його думку стала безповоротно безглуздою.
«Скільки жінок можуть носити лише латку поверх промежини та бюстгальтера? — запитав він, коли давав інтерв’ю журналу “Women’s Wear Daily”, який називають “Біблією моди”. – Тобі не соромно, коли ти бачиш, як молода дівчина йде по вулиці практично голою?».
Того ж значимого 1998 року Джеймса Галаноса запитали, що він вважає піком своєї кар’єри.
Дизайнер вважав, що найважливішим було зберегти те, що він почав робити і ніколи не відступати від якості.
«Основний момент моєї кар’єри – просто існування протягом 46 років», — відповів він.
Останні роки модельєра, який ощасливив своїми вбраннями безліч жінок (і, до слова, ніколи не був одружений), пройшли в Каліфорнії. Він помер 2016-го у 92 роки у своєму будинку в Західному Голлівуді. Але його вінтажні сукні живуть і досі, і не просто живуть, вони популярні в найвищих колах по всьому світу.