Ця жінка говорила, що ніколи не вважала себе Попелюшкою, а просто завжди хотіла дива. А ще вона зауважувала, якщо реальну історію її життя колись розкажуть, то люди зрозуміють, що вона була живою істотою, а не персонажем із казки. Американською акторкою, княгинею Монако Грейс Келлі захоплювалися, милувалися, а ще їй дуже заздрили. Багато-хто не відмовився б від подібного життєвого сюжету, але навряд би хтось хотів пережити його найтрагічніші сторінки, пише сайт philadelphianka…
У родині їй бракувало уваги
Грейс Патриція Келлі народилася 12 листопада 1929 року в Філадельфії (штат Пенсільванія, США). Вона жила в розкішному особняку батька-мільйонера, заможного промисловця Джона Келлі-старшого, який у минулому був чемпіоном Олімпійських ігор 1920 року з академічного веслування. Її мати — Маргарет Келлі – перша жінка-викладачка фізичної культури в Пенсильванському університеті, згодом вона була фотомоделлю, потому – домогосподаркою. У Келлі був брат і дві сестри. І з усіх чотирьох дітей у родині їй діставалося найменше уваги. Ще б пак: сестра Пеггі і брат Джон обнадійливо для батьків займалися спортом, а ставлення до нього в сім’ї було “священне”. А от Грейс, на жаль для батьків, подобалося акторство, читання книг, а не якісь там тренування.
Грейс здобула строгу католицьку освіту. У 6 років дівчинка була щаслива вперше зіграти на сцені: у різдвяному дійстві вона уособлювала Матір Божу. У 12 була ще одна головна роль у п’єсі. А далі й інші ролі в різних постановках у період навчання в приватній школі Стівенса Келлі.
Хоча дядько Грейс – Джордж Келлі був відомим драматургом і лауреатом престижної Пулітцерівської премії, її батьків зовсім не надихали творчі поривання доньки. Батько взагалі прирівнював її поведінку до… поведінки вуличних повій. По закінченню школи дівчина ще більше розчарувала батьків, проваливши іспити в Беннінгтонський жіночий коледж, бо не склала математику. Та цілеспрямована Грейс точно не засмутилася і, незважаючи на відсутність підтримки, поїхала назустріч мрії до Нью-Йорка.
Оскароносно засяяла в прямому ефірі
1949 року 19-річна Грейс успішно пройшла прослуховування до Американської академії драматичних мистецтв. Вона вирішила зіграти фрагмент твору авторства свого дядька. Виконання та вплив його постаті забезпечили племінниці успіх. Її прийняли в академію, хоч набір студентів на той момент був завершений. Щоб платити величезні гроші за навчання, Грейс успішно підробляла манекенницею і фотомоделлю, але мріяла не про це. Юна акторка робила спроби на чимало ролей, але спершу їй таланило хіба на контракти, щоб рекламувати одяг, алкоголь, цигарки і тому подібне.
В кінці 1940-х – на початку 1950-х справи Грейс пішли краще. Вона зіграла в п’єсі на Бродвеї, згодом була запрошена на епізодичну роль у кіно, потім успішно зіграла у вестерні “Рівно опівдні” з популярним актором Гарі Купером. 1953 року за роботу “Могамбо”, де акторка грала пліч о пліч з акторами Кларком Гейблом і Авою Гарднер, її вже висунули на отримання премії “Оскар”. Та кращою актрисою другого плану Грейс Келлі тоді не стала. “Оскар” (а ще премія кінокритиків за створений образ) був уже наступного року – за роль у фільмі “Сільська дівчина”. Тоді її зірка вперше в історії кінопремії засяяла в прямому ефірі. Першу трансляцію церемонії спостерігала 50-мільйонна аудиторія. Більшість очікувала, що золота статуетка за кращу жіночу роль дістанеться Джуді Гарленд. Та Келлі Грейс отримала на 6 голосів більше!
Кадр із фільму “Спіймати злодія”
З-поміж багатьох інших режисерів Грейс Келлі зацікавився великий Альфред Гічкок. Результатом їх співпраці стали кілька чудових фільмів (“У разі вбивства набирайте “М”, “Вікно у двір”, “Спіймати злодія”). До неї прийшла слава найкрасивішої і найзатребуванішої акторки того часу. Грейс Келлі стала улюбленою акторкою Гічкока завдяки своєму таланту, золотому волоссю та іншим рисам чарівної зовнішності, якими вона підкорила й безліч шанувальників, і колег-чоловіків.
Зустріч з принцом
Свого принца красуня зустріла 1955 року під час зйомок фільму “Спіймати злодія” на французькій Рів’єрі. І він справді був титулованим вельможею – князем Монако Реньє ІІІ. Їх перша зустріч нібито була запланованою. Акторка-володарка “Оскара” саме очолювала делегацію США на Каннському кінофестивалі і зустрічалася та знайомилася з багатьма відомими людьми. Кажуть, що йти на зустріч з князем вона не дуже хотіла. Фотограф журналу “Парі матч” П’єр Галант мав зафіксувати цю пару для оригінальної обкладинки. Коли 32-річний вельможа раптом побачив як актриса репетирувала перед дзеркалом для нього реверанс, він був зачарований. Реньє саме шукав собі майбутню дружину. Йому порадили знайти обраницю, ймовірно акторку, яка б стала обличчям Монако і допомогла залучити інвестиції в країну. Однією з кандидаток могла бути Мерилін Монро… Але Реньє зустрів Грейс. Після фотосесії почалося листування, їх роман тривав півроку. Різдво 1956-го вони вже зустрічали в домі батьків майбутньої княгині. Реньє зробив Грейс пропозицію.
Пара одержала благословіння перебірливого на женихів доньки Джека Келлі. Для початку Грейс отримала від принца скромну обручку з діамантами й рубінами кольору прапора Монако, а згодом – обручку з діамантом вагою майже 10,5 карата. Князь дуже догодив обраниці. Вона не знімала кільце навіть на зйомках останнього фільму під назвою “Вища громада”. Останнього, бо відмовилася від омріяної кар’єри згідно умов чоловіка. Але тоді вона про це не жалкувала.
Весілля століття
Вони одружилися 18 квітня 1956-го. Наступного дня після громадянської церемонії було вінчання в соборі Святого Миколая. Преса назвала цю подію, яка вартувала 50 мільйонів доларів, “весіллям століття”. Принц одягнув військову форму власного дизайну, а Грейс – мереживну сукню від Хелен Роуз (вона ж виконала й сукню для цивільного розпису). Неймовірна сукня – майже 25 ярдів шовкової тафти, до 100 ярдів шовкового тюлю, довжелезне мереживо з музею, яке мало більш як столітню історію, розшите тисячами перлин. Над вбранням понад 6 тижнів трудилися більше 30 осіб і воно було подарунком від Хелен Роуз, яка неодноразово створювала одяг Грейс Келлі для зйомок. Вбрання нареченої мало безліч досконало продуманих елементів, як і головний убір та туфлі від Девіда Еванса. У руках Грейс тримала букет улюблених конвалій.
Всю цю розкіш по телебаченню спостерігала 300-мільйонна аудиторія. Захід відвідали голлівудські зірки та інші відомі впливові люди. Право на трансляцію весілля отримала кіностудія МGМ взамін за розірвання контракту з акторкою. Медовий місяць пари пройшов у Середземному морі на яхті князя. Грейс так втомилася від уваги журналістів, що відтоді їх постійно уникала. ЗМІ за це її дуже не любили. А от жителі князівства навпаки.
“Тиша і повага”
Грейс змінила кар’єру на світські справи і сімейне життя. Вона народила чоловіку трьох нащадків (сина Альбера, який згодом став князем Монако, доньок Кароліну та Стефанію).
Але як і колись вона сама, діти Грейс не стали надто близькі своїм батькам. Та й саме подружжя вже за кілька років після одруження відчуло між собою холод. Спершу Грейс ідеально вжилася в свою нову головну роль, вона була бездоганною красунею, відповідальною княгинею і намагалася бути такою ж матір’ю. Та чим далі ставало помітно, що шлюб княжої пари тримався лише на повазі до статусів. Грейс хотіла відчувати незалежність, особисте щастя. А під “блискучою упаковкою” її життя цього не було. У неї з’явилися чимало коханців (вона називала їх “плюшевими ведмедиками”), а в чоловіка – ревнощі. Реньє і Грейс все більше віддалялися. Хто знає, допоки б так тривало і чи скінчилося б усе розривом, бо все вирішив трагічний випадок…
ЗМІ писали, що коли доньці Грейс Стефанії було 17, вона закохалася в сина Жана-Поля Бельмондо – Поля. Матері не сподобалося, що донька під впливом товариша-автогонщика проміняла інститут на автозабіги. 13 вересня 1982 року, нібито щоб уникнути пильних папараці, Грейс сіла за кермо і запросила доньку на розмову. На гірському серпантині Грейс не впоралася з керуванням і машина впала з чималої висоти. Стефанія отримала травми, та вижила. Княгиню дістали з авто ще живою, та зі зламаною шиєю. За добу лікарі зробили висновок, що мозок Грейс мертвий. Рідні в розпачі дали згоду відімкнути апарат штучного дихання. Є версія, що Грейс Келлі перед аварією спіткав інсульт.
Її поховали 18 вересня 1982 року в сімейному склепі княжого роду в Монако. Цього разу сотні мільйонів глядачів дивилися вже на її похорон. Реньє ІІІ більше не одружувався, він довго хворів і помер 2005 року. Над їх могилами значиться напис: “Тиша і повага”.