Про Маріанну збереглося мало відомостей, однак вона пройшла чималий шлях, від народження у вельмишановній сім’ї до статусу принцеси. Жінка ніколи не думала, що доля заведе її у віддалені куточки світу. Але життя не завжди шанобливо до неї ставилось. Маріанна повинна була починати все із самого початку, після того, як її наздогнала така сама доля, як і попередницю. Далі на philadelphianka.
Ранні роки життя
Маріанна Тьорьок народилась 15 червня 1877 року. Місцем появи на світ стала Філадельфія, штат Пенсильванія, США. Але вона не провела багато часу на Батьківщині. Її сім’я походила зі знатних угорських будинків, тому вони були доволі впливовими. Батько Маріанни — граф Юзеф Тьорьок фон Сендро. З ним дівчина провела не надто багато часу. Мати — графиня Софі Веттер фон дер Лілі розлучилась із першим чоловіком, коли дитина була дуже малою. Пізніше жінка вдруге вийшла заміж за угорського винахідника Тіварда Пушкаша. Чоловік був відомим через свої зв’язки та діяльність. Він учений, винахідник першої у світі автоматичної телефонної станції, засновник телефонної служби «Telefon Hirmondo», а також, що доволі важливо в його кар’єрі, близько співпрацював із Томасом Едісоном. Його часто називають батьком Маріанни, хоча був вітчимом. Усі діти від попереднього шлюбу Софі зростали саме з ним. Дівчина мала старшого брата, який відіграв важливу роль у її подальшому житті. Він народився у 1973 році та здобув ім’я Йожеф Тьорьок фон Сендро.
Більшу частину свого дитинства Маріанна, або Мей, як зазвичай називали її вдома, провела в маєтку Вассен, що на півдні від Грацу, Австрія. Їй було доступне навчання, що в той час було можливим не для кожного. Під пильним наглядом вчителів вона здобувала домашню освіту. У перелік знань входило вивчення мов, точних наук, а також гра на фортепіано. У 12 років вона нібито писала короткі статті для різних журналів, а у 15 років мала вже особисту квартиру в Граці.
Знайомство з майбутнім чоловіком
Брат Мей, Йожеф, за стародавніми австрійськими традиціями був зарахований до знаменитої віденської академії Терезіанум. Покровителями цього закладу були шановні особи: князі Габсбурга, нащадки європейської, єгипетської, османської, а також східної аристократії. Серед тих, хто став учнем, був юний єгипетський принц Аббас Хільмі. Він виявився на рік молодшим за брата Мей, але, попри це, вони стали добрими друзями, які весь час знаходились у стінах академії. На один із заходів приїхала Маріанна, щоб побачитись зі своїм братом. Той, своєю чергою, представив її своєму другу, принцу Аббасу, можливо вона навіть подарувала йому один танець, оскільки зустріч відбулась на балу. Але на той момент дівчині було всього 14 років, а хлопцю вже 17 років. Однак, попри різницю у віці, вона приголомшила сором’язливого молодика, якого зачарувала її врода. Принц не міг і уявити, що вони колись зможуть бути разом, оскільки та була угорською аристократкою, а він спадкоємцем престолу. Але ця зустріч надовго залишила слід у його пам’яті та серці. На жаль, наступний раз вони побачать один одного не скоро.
7 січня 1892 року батько Аббаси помирає у своєму будинку в Хельвані. Ця звістка приходить до принца, через що той кидає все та їде на Батьківщину, у Єгипет. Там він приймає титул хедива. Через це зустріч із Мей відкладається на невизначений строк.
Друга зустріч із майбутнім чоловіком
У 1900 році Мей приїжджає до Парижу, щоб побачитись зі своїм братом. Також, проїздом до Лондона, до міста завітав Аббас. Їх зустріч була випадковою. За спогадами самої дівчини тоді вона направлялась до свого готелю з квіткового ринку, і її руки були переповнені трояндами. У цей момент Мей ледь не зіштовхнулась з давнім знайомим. Попри таку довгу розлуку та коротке знайомство, вони одразу впізнають один одного. Юний хедив був зачарований її красою ще більше, ніж при їх першій зустрічі. Недовго опираючись своїм почуттям Аббас починає недовгі, але наполегливі залицяння. Молодик засипає дівчину різними подарунками та готовий подарувати їй весь світ. Пристрасний роман переростає у пропозицію відвідати Батьківщину хлопця.
Невідомо чи Мей знала, що за час розлуки Аббас закохався в одну з красунь, Ікбал Ханим. Її забрали ще маленькою з рідного Криму, і згодом вона стала рабинею матері нового султана. Але статус дівчини не відлякує молодого хлопця. У нього виникають почуття до Ікбал, що призводить до заручин та весілля. Вони мають щасливий шлюб у якому народжується 4 доньки та 2 сини. Але, навіть якщо закохана Мей знала про таємницю султана, вона все одно погоджується змінити своє життя та відправитись за ним до Єгипту.
Переїзд та життя в іншій країні
Відправившись за коханим, Мей опиняється у Єгипті. Вона таємно стає дружиною Аббаса в Александрійському палаці. Про цю подію знало лише декілька шейхів, яких було запрошено. Довгі роки її вважають гарною наложницею султана. Дівчина 10 років чекала, поки коханий розлучиться зі своєю дружиною, і весь цей період він вів подвійне життя. Однак, попри неоднозначне положення Мей, вона завжди намагалась супроводжувати Аббаса в його поїздках та на офіційних заходах, що було не прийнято. І, для того, щоб не порушувати жодних правил, дівчина переодягалась у чоловіче вбрання.
Поки жінка очікувала, що вона стане законною дружиною, хедив селить її в одному з найкращих своїх володінь, і не забуває дарувати все, щоб та відчувала себе коханою. У цей час Мей не живе замкнуто, навіть тоді, коли про їх роман починають активно пліткувати. Жінка веде активний спосіб життя, на відміну від інших східних представниць. Вона приймала у своїх володіннях дружин іноземних дипломатів, а також, за тодішньою модою, неодноразово проводила спіритичні сеанси. За чутками, на одному з них вона дізналась, що є реінкарнацією перського шейха, який помер за 100 років до цього. Один із членів її оточення бачив, чим захопилась жінка, і не підтримував цього. Про це стало відомо хедиву й сеанси було назавжди припинено.
У 1910 році жінка, нарешті, здобуває бажане — Аббас розлучається зі своєю дружиною. Того ж року Мей вступає в шлюб, на який очікувала 10 років. Але жителі Єгипту не були задоволені вибором їх султана, оскільки його супутниця була іноземкою. Єгиптяни вважали її розпусною та наглою жінкою, яка зачарувала хедива. Натомість усі інші описували її лише як гарну та неймовірно чарівну даму, що мала великий вплив на Аббаса, який часто був дратівливим. Мей ніколи не була хрещеною, тому отримала змогу прийняти іслам, що і відбувається 9 лютого 1910 року. Тоді ж вона бере собі нове ім’я — Джавідан, а також починає вивчати Коран разом з учителем.
Зруйнована казка
Після одруження з коханим Мей розуміє, що бажання жити довго й щасливо — це лише мрії. Відносини в парі з моменту узаконення стосунків стають холодними, чоловік більше не цікавиться нею. Тому засумувавши без таємних зустрічей, Аббас закохується в іншу жінку. Нею стала молода танцівниця з Парижу, яка згодом, як і колись Мей, переїжджає до Єгипту. Колись кохана жінка не змогла змиритись зі зрадою та можливістю жити з коханкою чоловіка. Її спіткала така сама доля, як і колишню дружину султана. Тому в 1913 році було укладено договір про розірвання шлюбу. Після цього Мей назавжди їде з країни, яка була її домівкою багато років.
Чоловік пообіцяв до кінця життя бути їй фінансовою підтримкою, що і сталось. Завдяки цьому Мей вирушає до Відня. Цей час був доволі важкий, оскільки збігся з початком Першої світової війни. Але вона спромоглась відкрити свій салон, де продавала косметичні засоби. У час, коли жінка по цеглинці будувала нове життя, до неї залицялось багато чоловіків, які були вражені її вродою, але Мей більше жодного разу не була заміжня.
Після смерті свого колишнього чоловіка, якого було ще і скинуто з престолу рідним дядьком, Маріанна опиняється у скрутному становищі без фінансової підтримки. Тому вона стає перекладачкою, щоб заробити собі кошти для життя. Це все відбувається в доволі похилому віці, а також після пережитої не лише Першої світової війни, а й Другої.
У 70 років жінка захоплюється малюванням. А у 1959 році навіть відбувається її особиста виставка. Усі картини були пов’язані з одним — Єгиптом. Вона ніколи не змогла відпустити своє минуле життя.
Померла жінка 5 серпня 1965 року в Граці. Мей не мала ні дітей, ні друзів, тому на її похороні було декілька людей, а на надгробку написано лише «Джанан Джавідан». Ім’я, яке повинно було створити для неї нову та щасливу реальність. Натомість воно зруйнувало її казку та змусило у 36 років наново шукати себе та будувати своє життя на попелищі мрій.