Контральто Маріан Андерсон з Філадельфії було відоме не лише у її рідному місті, а й в усьому світі. На початку XX століття в афроамериканки було не багато шансів на успіх, як і можливості побудувати кар’єру співачки. Навчатись співу дівчині довелось переважно приватно. Проте вона не здалась та досягла слави й успіху. Далі на philadelphianka.
Дитинство та початок музичного шляху
Маріан народилась у Філадельфії 27 лютого 1897 року. Свій талант до співу та музики дівчинка проявила в ранньому дитинстві. Попри те, що родина була бідною, батько купив доньці піаніно. Навчалась вона переважно сама, бо коштів на приватні уроки не було. Крім того, в родині було ще дві донечки.
У 6 років Маріан приєдналась до церковного хору. Це дозволяло їй розвивати свої вокальні здібності й водночас заробляти трохи грошей. Коли батько пішов з життя, то місцева громада підтримала Маріан та зібрала кошти для її музичної освіти. Проте Музична академія Філадельфії не прийняла на навчання афроамериканку, тому дівчині довелось навчатись самостійно та за допомогою приватних уроків.
Її дебютом та першим успіхом став виграш конкурсу філармонії Нью-Йорка. Це сталось у 1925 році. Як переможниця, Маріан змогла виступити з оркестром і одразу здобула успіх. Її контральто зачаровувало слухачів та не залишало нікого байдужим.
У 1928 році дівчина вже співала на сцені Карнеґі-Голу. На жаль, расова дискримінація тоді заважала розкриттю талантів та стала перепоною на шляху для Маріан.
Гастролі за кордоном та успіхи в США
Зіштовхнувшись з перешкодами на батьківщині, молода співачка вирішила поїхати на гастролі до Європи. У 1930 році її вперше почули у Берліні та Відні. Це був тріумф. Коли у 1935 році Маріан виступила на фестивалі в Зальцбурзі, то диригент Артуро Тосканіні зазначив, що такий голос можна почути один раз на століття. Композитор Сібеліус присвятив Андерсон п’єсу «Самотність».
Співачка продовжувала працювати над своєю вокальною майстерністю. В Європі вона брала багато приватних уроків, щоб надолужити відсутність професійного навчання. Крім того, вона вирушила на гастролі в СРСР.
У 1935 році Маріан приїхала до Парижу, де зустріла імпресаріо Сола Юрока. Надалі він опікувався її кар’єрою та зумів подолати расову дискримінацію щодо співачки в США. У 1939 він подав її кандидатуру для участі у концерті в залі Конституції. Проте організація «Доньки американської революції» відмовила нібито через відсутність вільного часу.
У суспільстві знали, що це рішення обґрунтовано тим, що до цього білі та чорні виконавці ніколи не виступали разом, а тим більше у такій залі. Ця історія набула розголосу та спричинила скандал. З організації вийшла велика частина її членкинь, в тому числі Елеонора Рузвельт.
Тоді співачці запропонували провести концерт на сходах Меморіалу Лінкольна. Цей захід відбувся 9 квітня та зібрав 75000 глядачів. Виступ Маріан транслювали на радіо. Це була справжня сенсація та незаперечний успіх. Щодо «Доньок американської революції», то вони згодом змінили свої правила та запросили Андерсон виступити на їх сцені.
У роки Другої світової війни Маріан виступала перед солдатами. Вона була частою гостею військових баз та прифронтових шпиталів. У 1955 році Маріан стала першою афроамериканкою, якій дозволили співати на сцені опери Нью-Йорка. Вона виконала партію Ульріки у «Балі-маскараді» Верді. Більше на цій сцені вона не співала, але була включена до оперної трупи.
Загалом у репертуарі співачки переважали класичні твори, а також вона виконувала духовну музику афроамериканського походження.
У 1943 році Маріан вийшла заміж. Її обранцем став архітектор та друг юності Орфей Фішер. Пара прожила разом понад півстоліття. У 1956 році співачка випустила автобіографічну книгу, яка стала відомою та популярною.
Завершення кар’єри та визнання
У 1965 році співачка закінчила кар’єру. Визнання чекало її вже за життя. Крім популярності у світі музики, у 1958 році Маріан стала «послом доброї волі» ООН, а у 1972 році була нагороджена премією миру. У 1991 році одержала премію Ґреммі в номінації «За життя в мистецтві».
Співачка пішла з життя у віці 96 років від серцевої недостатності, але пам’ять про неї не згасла. Так, Маріан була вшанована багато разів, а саме:
- у 2005 році її відзначили на поштовій марці США в рамках серії «Чорна спадщина»,
- зображення співачки розмістили на ощадних облігаціях США серії I на суму 5000 доларів,
- у 2011 році будинок, в якому вона мешкала у Філадельфії, внесли до Національного реєстру історичних місць,
- на Алеї слави у Голлівуді є іменна зірка співачки за номером 6262.
Контральто та надзвичайний талант Маріан Андерсон пам’ятають та знають поціновувачі музики навіть у XXI столітті. Здібна співачка не лише змогла реалізувати себе та стати відомою в усьому світі, а й сприяла встановленню рівноправ’я між білими та чорними виконавцями. Завдяки її зусиллям до афроамериканських виконавців почали ставитись, так само як і до білих. Це було велике досягнення XX століття, наслідки якого відчутні й у XXI столітті.