Біллі Голідей стала справжньою зіркою американського джазу попри відсутність профільної освіти та складне дитинство. Вона спалахнула яскраво та була надзвичайно самобутньою. Біллі зачаровувала співом та унікальною манерою виконання, а також зовнішністю. На жаль, її зірка згасла так само швидко, як і з’явилась. Розповідаємо більше про трагічну долю співачки. Далі на philadelphianka.
Дитинство та захоплення музикою
Інформації про ранні роки Елеонори Феган (таким було справжнє ім’я співачки) знаходимо не дуже багато. До того ж вона часто різниться, але збігається в одному – дитинство дівчинки було складним.
Її матері було 18 років, коли вона завагітніла від гітариста Кларенса Голідея. Родина вигнала дівчину й та поїхала до Філадельфії, але сімейне життя не склалось. Тож, народивши у 1915 році дівчинку, юна матір вирушила до Нью-Йорка у пошуках кращого життя, а дитину залишила родичам.
Дитинство Елеонори було сповнене злиднів. Материнської любові вона не знала. В 11 років була зґвалтована. Захистити її було нікому, як і забезпечити фінансово або дати змогу здобути освіту.
У 14 років Елеонора поїхала до Нью-Йорка, чи сама, чи її врешті таки забрала мати. Деякі джерела пишуть, що мати з донькою займались проституцією, за що були заарештовані. Згідно з іншою версією, Елеонора почала працювати прибиральницею у нічних клубах, де вперше почула джаз. Музика так захопила дівчину, що вона навіть погоджувалась прибирати безкоштовно в обмін на можливість слухати пластинки.
Також юна Елеонора ходила в кіно й на великому екрані побачила актрису Біллі Лав. Пізніше саме це ім’я стане її псевдонімом.
Початок музичної кар’єри
У 1930-х роках Елеонора почала виступати у нічних клубах. Її голос та манера виконання приваблювали слухачів. Поступово юна співачка ставала відомою. Тоді в Америці панував «сухий закон», але деякі клуби продовжували нелегально продавати спиртні напої та влаштовувати вечірки.
На одному з таких заходів спів Елеонори почув відомий продюсер Джон Геммонд. Він зацікавився її талантом та вирішив допомогти їй з розвитком кар’єри. Тож ця зустріч стала для юної співачки доленосною.
У 1933 році було записано дві пісні за її участю з оркестром Бенні Гудмена. В цих записах вона ще не мала ключової ролі, але її індивідуальність неможливо було приховати, тому ці записи стали гарним початком її музичної кар’єри. Приблизно в цей час співачка обрала собі творчий псевдонім Біллі Голідей та саме під цим іменем надалі здобула славу.
Наприкінці 1934 року вона вже виступала в найвідоміших театрах Гарлему. Спочатку її дещо ліниву манеру співу сприймали не всі, але поступово відгуки ставали все більш позитивними. У 1935 році співачка знялась у картині «Чорна симфонія», а також почала записувати спільні платівки з відомими співаками того часу.
Також у 1935 році Біллі виступила з оркестром Тедді Вілсона за ініціативою Джона Геммонда. Вілсон не належав до поціновувачів її таланту та ставився до молодої співачки доволі скептично. Все ж, саме ці виступи допомогли розкрити її талант. Вона виконувала популярні пісні настільки емоційно, що переконала всіх у тому, що є справжньою зіркою.
Нова зірка джазу та її здобутки
У 1937 році Голідей почала співати у відомому оркестрі Каунта Бейсі. Вона закохалась у гітариста Фредді Гріна, але ці стосунки не склались. Оркестр вона також покинула наступного року. Ходили чутки, що причиною була заздрість інших музикантів, але Бейсі був незадоволений відсутністю дисципліни та важким характером співачки.
Біллі приєдналась до оркестру Арті Шоу, але під час гастролів їй довелось зіштовхнутись з проявами расизму. Вона пішла з цього оркестру й надалі виступала лише сольно:
- Біллі зробила багато успішних записів з Тедді Вілсоном, трубачем Баком Клейтоном і саксофоністом Лестером Янгом, які увійшли до переліків найкращих за історію джазу;
- у 1939 році Геммонд організував її виступ у «Cafe Society», де співачка з легкістю підкорила місцеву богему;
- важливими для її кар’єри стали записи компанії «Milt Gabler Commodore», особливо трек «Strange Fruit».
Остання пісня мала цікаву історію та стосувалась расової дискримінації, яку Біллі Голідей довелось відчути на собі. На початку кар’єри деякі клуби вважали її недостатньою «чорною» й вона навмисно затемнювала шкіру. Водночас інші хотіли бачити її білошкірою й не надавали значення вокальним здібностям.
Проте Біллі вдалось змінити думки продюсерів щодо того, якою має бути джазова співачка. До її появи на сцені темношкірих виконавиць вважали однаковими та взаємозамінними. Голідей виявила яскраву харизму та стала унікальною й незамінною.
Її називала «леді гарденій», адже гарденія була її улюбленою квіткою, яку зірка вплітала у своє волосся перед виходом на сцену. Вперше вона зробила так, коли невдало накрутила волосся та хотіла приховати його квіткою. Пізніше гарденія стала її символом та вдало доповнила сценічний образ.
Вживання наркотиків та смерть
Здавалось б, що упродовж 1940-х років Біллі Голідей мала всі шанси залишатись успішною зіркою та сяяти на джазовому небосхилі. Проте в її житті з’явилась серйозна проблема – наркотики. Її появою співачка завдячувала своєму першому чоловікові, Джиммі Монро.
Чоловік був альфонсом та дав Біллі спробувати опіум. Ці стосунки швидко закінчились й співачка почала зустрічатись з менеджером на ім’я Джо, разом з яким спробувала героїн. Надалі всі проблеми в особистому житті вона намагалась розв’язати, вживаючи алкоголь і наркотики. Залежність стала початком кінця її кар’єри.
Спочатку Біллі Голідей продовжувала багато та успішно виступати. Вона заробляла 1000 доларів на тиждень, але більшу частину коштів витрачала на наркотики. У 1943 році журнал «Есквайр» визнав її найкращою співачкою. Біллі випередила Мілдред Бейлі та Еллу Фіцджеральд. Проте надалі ставало очевидно, що зірка згасає.
У 1947 році її заарештували за зберігання наркотиків. Рік Біллі перебувала у реабілітаційному центрі в Західній Вірджинії. Два роки потому її знову заарештували. Приховувати її залежність уже не було можливості. У 1950-х роках співачка перебувала на обліку як наркоманка, а поліція пильно за нею стежила. Біллі заборонили відвідувати громадські місця, де продавався алкоголь.
Попри зруйноване здоров’я Біллі записувала нові треки та навіть здійснила декілька гастрольних турів Європою. Вона майже не могла виступати, а коли виходила на сцену, то завжди одягала довгі рукавички. Перерви між її виступами ставали все довшими.
У 1958 році співачку госпіталізували з важкими хворобами печінки та серця. Вона змогла дістати наркотики й була заарештована безпосередньо в лікарні, де залишилась під наглядом поліції. 17 липня 1959 року Біллі померла. Їй виповнилось лише 44 роки.
Після її смерті про неї почали писати книги та журнали, видавались дискографії, створювались фільми та телевізійні програми. Вокальні можливості Біллі Голідей не були аж надто яскравими, але співачка вміла імпровізувати та співати серцем. Попри відсутність освіти та важке дитинство вона стала професійною співачкою та змогла досягнути вершин слави. На жаль, втриматись на цих позиціях на довгий час за життя їй не вдалось.