Лукреція Мотт була відважною жінкою й боролася за ідеї, які випереджали її сучасність, а саме – за гендерну рівність та скасування рабства. Вона вважала ці проблеми спорідненими й говорила про те, що жінки довгі століття перебували в рабстві у чоловіків, але настав час змінити це. Одного разу прихильники рабства мало не спалили її будинок. Проте Мотт до останнього подиху залишалась вірною своїм переконанням. Далі на philadelphianka.
Ідея про рівність
Лукреція Коффін народилася у Нантакеті 3 січня 1793 року в родині квакерів. Цей релігійний осередок виник у Британії в середині XVII століття та об’єднав тих, кого не влаштовували догмати церкви. Варто зазначити, що однією з ідей квакерів була необхідність однаково навчати хлопчиків та дівчат. Коли в Британії їх звинуватили у богохульстві, то багато квакерів емігрували до Північної Америки, серед них і родина Лукреції.
У дівчинки було п’ятеро братів та сестер. Батько займався полюванням на кашалотів, а мати опікувалась домашнім господарством. Робота батька була небезпечною та потребувала довгої відсутності. Тож Лукреція з дитинства бачила, як мати самостійно долає повсякденні труднощі. Крім того, на острові Нантакет багато жінок керували підприємствами саме через відсутність чоловіків.
У 1806 році Лукрецію відправили до квакерської школи-інтернату поряд з Нью-Йорком. Там хлопці та дівчата могли здобувати однакову освіту. Закінчивши школу, Лукреція стала вчителькою й зіткнулась з проблемою гендерної нерівності. Річ у тім, що зарплатня чоловіків була втричі вищою, ніж у жінок.
Вийшовши заміж за Джеймса Мотта у 1811 році, Лукреція переїхала до Філадельфії. Саме це місто стало осередком її подальшої активної громадської діяльності. Жінка стала мамою шістьох дітей. Водночас вона почала пропагувати ідеї відмови від рабства та рівності жінок і чоловіків.
Аболіціонізм та фемінізм
Невдовзі після переїзду родини до Філадельфії помер батько Лукреції. Він залишив значні борги, тому довелось шукати можливості заробляти більше грошей. Чоловік Лукреції обрав текстильний бізнес та почав торгувати бавовною. Проте згодом замінив її на шерсть. Квакери, а з ними й Лукреція з Джеймсом, виступали за скасування використання плодів рабської праці, серед яких були бавовна і цукор.
У 1821 році Лукреція стала священницею. Вона почала виступати з проповідями, розповідаючи про духовні цінності квакерів та важливість скасування рабства. Також жінка приєдналась до Американського товариства боротьби з рабством Вільяма Гаррісона, а у 1833 році взяла участь у створенні Філадельфійського жіночого товариства боротьби з рабством.
Коли у 1850 році було ухвалено Закон про рабів-утікачів, то родина Моттів одразу виступила проти та багато допомагала рабам, які знаходили у них прихисток. Варто зазначити, що така їх діяльність викликала багато негативу зі сторони прихильників рабства. Одного разу вони навіть підпалили їх будинок. Проте ніщо не могло зупинити Лукрецію.
Щодо другого напрямку її діяльності – гендерної рівності, то тут Лукреції пощастило зустрітити однодумців. Так, у 1840 році на Всесвітній конвенції проти рабства в Лондоні вона познайомилася з Елізабет Стентон. Остання стала пізніше відома як засновниця суфражизму в Америці. Жінки мали однакові погляди щодо становища жінок у суспільстві й у 1848 році організували конвенцію, присвячену жіночим правам.
П’ять років потому Лукреція очолила Нью-Йоркський з’їзд з прав жінок. На перше засідання прийшло багато чоловіків, які відкрито глузували та знущались над жінками. Вони завадили перебігу зібрання, проте жінки продовжили свою справу. Щодо Лукреції, то вона вже була широко відомою завдяки ораторському мистецтву. Її виступи завжди збирали велику аудиторію, що допомагало поширювати ідеї рівності.
Наслідки діяльності
Рабство в Америці скасували у 1865 році. Для Мотт це було не лише перемогою, але й початком нової боротьби, а саме – за право голосу для афроамериканців. Крім того, як пацифістка, Лукреція виступала проти Громадянської війни та війни з Мексикою. У 1866 році вона взяла участь у створенні Всесвітнього мирного союзу.
У 1866 році жінка очолила Американську асоціацію рівних прав. З 1869 році брала участь у діяльності Національної асоціації виборчого права жінок. Лукреція не прагнула брати участь у виборах, але вважала, що таке право має бути у кожного члена суспільства – чоловіка та жінки, незалежно від кольору шкіри.
Лукреція пішла з життя у 1880 році від пневмонії. Американські суфражистки досягли своєї мети через 40 років. Водночас і за життя Мотт вдалось досягти чимало:
- одружені жінки отримали право на володіння майном та власні доходи,
- була полегшена процедура розлучення,
- у випадку розлучення жінки зберігали опіку над дітьми.
Таким чином, Лукреція Мотт стала своєрідним двигуном у сфері соціальних реформ та зробила надзвичайно багато для становлення демократичного суспільства в США. У 1983 році її посмертно внесли до Національної зали слави жінок й досі пам’ятають як чудового оратора та сміливу жінку.