Більше 100 років минуло з того часу, як перші українські монахині прибули до США і заснували осередок сестер чину Василія Великого. Даний орден виник ще у IV столітті на землях сучасної Туреччини. В Україні перший монастир сестер-василіянок з’явився у ХІ столітті. У США українські сестри-василіянки прибули 1911 року і віддано опікувалися українськими сиротами, засновували навчальні заклади в місцях, де селилися українці, надавали духовну підтримку їм та іншим емігрантам і так триває й досі. Як пише сайт philadelphianka, сьогодні василіянки присутні у більш ніж 10 країнах світу.
Матінка Емілія-Гелена
Великою мірою до діяльності сестер-василіянок у Філадельфії була причетна Гелен Лянґевич або Олена Лянґевич. Вона народилася 1881 року в Україні, а саме у містечку Жовква на Львівщині. Саме цій українській монахині-василіянці, вчительці і випала доля стати засновницею й першою настоятелькою монастиря сестер-василіянок у Філадельфії.
Емілія-Гелена (це хресне ім’я монахині) була донькою поляків Міхала Лянґевича й Катажини Дашкевич, які мешкали в Україні. 1897 року Олена вступила в греко-католицький монастир сестер-василіянок у місті Яворів на Львівщині. Період її випробування пройшов, як і традиційно для всіх місцевих василіянок, у селі Словіта на Львівщині. За рік, склавши початкову обітницю, вона прибула в Яворів, стала вчителькою у монастирській дівочій школі. 1902 року Олена Лянґевич востаннє торжественно склала вічні обіти і відтоді брала участь у важливому дорадчому органі – Капітулі, який у Словіті скликав предстоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Андрей Шептицький. Цього ж року Лянґевич очолила інтернат для дівчат і стала заступницею однієї з настоятельок у Перемишлі. З 1904 року Емілія-Гелена вчителювала в школі міста Яворова, вона ж посприяла відкриттю в місті вчительської семінарії.
Та 1911 рік став переломним у біографії цієї жінки. Емілія-Гелена з кількома сестрами відбула до Сполучених Штатів Америки, щоб працювати у Філадельфії на благо українських емігрантів у відповідь на прохання першого єпископа Української греко-католицької церкви у Сполучених Штатах Америки Сотера Ортинського. Єпископа насамперед турбувала доля українських сиріт у Філадельфії (доглядати за ними одразу по приїзду і взялися сестри-василіянки).
Матінка Емілія-Гелена 1911 року заснувала і першою очолила монастир василіянок у Філадельфії – Материнський дім святого Василія Великого. Найважливішою метою Емілії-Гелени була реалізація освітніх потреб прибулих українсько-американських емігрантів. Серед її здобутків – і організація сиротинця, недільної школи (її матінка заснувала за кілька тижнів по приїзду в Філадельфію і тут викладала українську мову, основи релігії для дітей і молоді, вчила літургійному співу), друкарні, книгарні та ризниці. У період, коли сестер спіткали труднощі, зокрема й матеріальні, Емілії-Гелени витрачала чимало часу і зусиль, щоб допомогти їм вижити. Та це фатально відобразилося на її здоров’ї. Занедужавши на туберкульоз, матінка померла у 35 років 17 травня 1916 року в Філадельфії, залишивши невтіленими багато сподівань…
Будні сестер-василіянок
Тож у приміщенні, яке придбав єпископ Ортинський, сестри-василіянки заснували перший монастир. Згодом при ньому – і перший дитбудинок, потім інші. До слова, коли у США запровадили систему сімейного догляду над сиротами, потреба в утриманні дитбудинків зникла. 1988 року діяльність припинив останній сиротинець Св. Василія.
У середині 20-х років монастир переїхав за місто – на ферму теж колись куплену Ортинським. Тут сестри вели господарство, забезпечуючи харчами себе й сиріт (а діти на фермі ще й проводили літо) та виплачувати великі борги за придбання нерухомості. Як уже згадувалося, ще на попередньому місці діяльності сестри започаткували друкарську справу, яка приносила дохід, відкрили ризницю, де шили церковний одяг на замовлення, а ще вони збирали пожертви, щоб мати змогу надалі розбудовувати монастир. Згодом василіянки докупили землю навколо ферми. Від початку діяльності сестри постійно долучилися до організації недільних, вечірніх і парафіяльних шкіл для представників української громади.
Спершу василіянки жили в старому будинку, який було придбано разом з фермою. На початку 30-х років вони спромоглися звести нове приміщення монастиря й споруду Академії Святого Василія (середня школа для дівчат). У 1968 році школа змінила адресу і діє й досі. Монастир теж, він є й місцем традиційного паломництва. У 2000 році здійснилося бажання сестер і надалі розвивати духовний центр – тут звели каплицю Пресвятої Трійці. Та одним з найуспішніших закладів, який з’явився завдяки сестрам-василіянкам, називають Manor College на території монастиря.
Manor College
Серед тих сестер-василіянок, хто найбільше підтримував матінку Емілію-Гелену Лянґевич в усіх її починаннях, були й матінка Йосафата Теодорович та матінка Марія Дольчика. І ці три жінки відіграли фундаментальну роль зокрема у закладенні фундаменту, на якому “виріс” Manor College. Кажуть, це спершу був притулок, тоді школа-інтернат і врешті – коледж. Хоч перші студенти з’явилися в коледжі саме 1947 року, та коріння закладу, розташованого у передмісті Філадельфії і заснованого українськими сестрами-василіянками – значно глибше.
Справа в тому, що матінка Йосафата Теодорович по смерті матінки Гелени продовжила її справу в освіті. Вона надихнулася на створення вищого навчального закладу, який би задовольняв освітні прагнення молодих українських жінок в американській громаді. До благородної справи долучилася й Марія Дольчика. Разом матінки й заснували Manor College (раніше відомий як Коледж Св. Макрини), який і відчинив свої двері для студентів 1947 року.
Матінка Йосафата померла 1959 року, на жаль, не дочекавшись втілення мрії – тоді заклад ще не був акредитованим. Нині у відомому коледжі навчають медиків, фармацевтів, юристів, бізнесменів, менеджерів, ветеринарів, бухгалтерів. Manor College є популярним закладом початкової вищої освіти у Філадельфії. Юридичним керівним органом коледжу є опікунська рада, куди серед інших входять і монахині Чину Св. Василія Великого. У коледжі переконані, що завдяки тріаді засновниць заклад існує і багато досягнув за солідну історію.
На службі Богу і людям
2011 року непересічну столітню подію початку діяльності василіянок у США відзначили божественною літургією в Соборі Непорочного зачаття Української греко-католицької церкви в Філадельфії – фактично на місці заснування першої провінції сестер-василіянок у США. Гелена Лянґевич і її сучасниці-однодумиці та наступниці, ставши на службу українським католикам у Філадельфії, відіграли одну з найважливіших ролей в Українській католицькій церкві США і ця місія триває. Десятиліттями з України у США прибували нові монахині, щоб продовжувати справу василіянок, багато нинішніх сестер мають українське коріння. Навчаючи дітей вірі, даючи освіту, василіянки цим завжди закладали цеглинки в фундамент їхнього майбутнього. Більше як за 100 років на американській землі монахині виростили сотні сиріт, виховали та дали освіту тисячам дітей, надали душевний спокій безлічі віруючих. Чимало вихованців стали священиками і єпископами. Сестри продовжують передавати свій життєвий досвід і знання іншим. І вже давно василіянки вийшли за рамки діяльності української громади, бо вболівають за духовні, освітні та інші потреби й людей інших національностей. А після початку повномасштабної війни росії проти України сестри-василіянки зі США відгукнулися допомогою українцям з прифронтових територій, переселенцям та іншим знедоленим. Це допомога медпрепаратами, одягом, речами першої необхідності і навіть коштами та придбанням медичного транспорту. Ці жінки словом і справами служать Богу і Божому народу, прагнучи зробити світ кращим. Свою місію на наступні сто років вони бачать саме такою.