Релігійна громада сестер-бенедиктинок округу Елк існувала у Пенсільванії з 1852 по 2014 рік. Її заснували три монахині з абатства Святої Вальбурги, що в Баварії. За їх ініціативи вперше у Північній Америці було засновано бенедиктинський монастир. Він був названий на честь Святого Йосипа. Крім того, черниці відкрили школу для дівчат та керували лікарнею.
Мережа бенедиктинських жіночих монастирів згодом поширилась із Пенсільванії в Нью-Джерсі та Міннесоту. Розповідаємо більше про становлення, розвиток та занепад пенсільванської громади на philadelphianka.
Заснування першого жіночого бенедиктинського монастиря у Північній Америці
Історія релігійної громади сестер-бенедиктинок у Пенсільванії тісно пов’язана з особистістю Сибілли Ріпп. Вона народилась 28 червня 1825 року у Баварії у родині склодува. У 18 років дівчина приєдналась до громади місцевого монастиря Святої Вальбурги. Там їй дали чернече ім’я Бенедикта. У 1849 році сестра Бенедикта склала урочисті обітниці. Надалі вона стала викладачкою у жіночій школі в Айхштетті, де також виконувала роль наставниці. Цей період її життя тривав вісім років.
У цей час у Пенсільванії відбувався розвиток різних релігійних громад. Так, у 1848 році у штаті почали діяти Шкільні Сестри Нотр-Дам. Проте вони швидко поїхали й тоді єпископ Майкл О’Коннор почав шукати їм заміну. У 1851 році один із місцевих релігійних діячів, який походив з Баварії, надіслав прохання до монастиря Святої Вальбурги надіслати до Америки монахинь.
Однією з тих, хто погодився вирушити до Нового Світу, була сестра Бенедикта. Разом з двома іншими черницями вона вирушила з Бремена та приплила до Нью-Йорка на пароплаві «Вашингтон» у 1852 році. Спочатку сестри вирушили до пенсільванського абатства Святого Вінсента, а потім до Сент-Меріс. Прибувши на місце служіння, вони заснували перший жіночий бенедиктинський монастир у регіоні – монастир Святого Йосипа.
Розвиток діяльності сестер-бенедиктинок
У 1853 році до монахинь приєднались ще дві сестри з Баварії, а пізніше – ще 8. Монастир почав розвиватись й черниці приймали на навчання сиріт. Роль настоятельки випала саме сестрі Бенедикті.
На цій посаді вона перебувала шість років. Цей час був непростим, адже монахині довелось зіштовхнутись з протидією місцевого пріора Віммера. Так, одержавши кошти на розвиток бенедиктинського монастиря, він натомість направив їх на будівництво двох млинів. Сестра Бенедикта чинила опір таким діям, але у 1855 році Віммера призначили абатом і він виступив проти сміливої жінки та поставив під сумнів її посаду та діяльність. Через це у громаді Святого Йосипа теж почались суперечки.
Попри це сестра Бенедикта активно розвивала довірену їй справу. Крім монастиря Святого Йосипа, вона заснувала:
- монастир гори Святого Бенедикта в Ері, штат Пенсільванія у 1856 році,
- монастир Святої Гертруди в Ньюарку, штат Нью-Джерсі у 1857 році
- монастир Святого Бенедикта в Сент-Клауді, штат Міннесота у 1857 році.
У 1857 році монахиня поїхала до Європи. Суперечку з абатом вона сподівалась вирішити в Римі або у рідній Баварії. Проте там вважали, що американська громада невдовзі відокремиться від європейської. Тому сестрам заборонили відвідати Рим.
Наступного року сестра Бенедикта повернулась до США. Невдача в Європі зламала її дух та призвела до погіршення стану здоров’я. Ба більше, у заснованих нею громадах їй також не були раді. Тож вона переїхала до Міннесоти, де у 1862 році померла від туберкульозу. Лише у 1884 році її прах перепоховали на монастирському цвинтарі церкви Святого Йосипа.
Монастир Святого Йосипа та занепад громади
Монастир Святого Йосипа став першим бенедиктинським монастирем для жінок у США й був одним із найбільш відомих. На момент свого заснування він був украй необхідним у Пенсільванії, де мешкало багато римо-католицьких іммігрантів, у тому числі з рідної для його засновниці Баварії. Громада потребувала релігійної присутності та підтримки, а також освіти. Усе це уможливило заснування монастиря Святого Йосипа.
Сестри-бенедиктинки відкрили школу для дівчаток, а згодом також і для хлопчиків. До 1895 року їх запрошували викладати у пенсільванських державних школах. Також сестри керували лікарнею у регіоні. Для забезпечення своїх потреб монахині вирощували різноманітні сільськогосподарські культури та худобу. Водночас у його стінах було й місце для творчості. Так, у 1964 році сестра Августина опанувала мистецтво кераміки та заснувала компанію «St. Joseph Ceramics». Найбільш відомими були її різдвяні набори.
Як було зазначено вище, сестра Бенедикта сприяла утворенню мережі бенедиктинських монастирів у інших штатах. Коли вона відійшла від справ, їх передали під інше управління. Проте ці релігійні установи продовжили діяти.
Щодо монастиря Святого Йосипа та його громади, то поступово кількість монахинь у ньому зменшувалась. Будівля також старіла. У 2014 році у монастирі залишалось лише 17 черниць. Вони розпустили громаду та приєднались до інших монастирів. Так закінчилась історія сестер-бенедиктинок округу Елк.