З 1830 по 1898 рік у Філадельфії видавався жіночий журнал, що став одним із найпопулярніших в Америці. Переважну більшість цього часу його редакторкою була жінка – Сара Гейл. Вона впровадила багато інновацій та зробила журнал настільки цікавим, що протягом 20 років його тираж зріс більше, ніж удвічі. У 1860 році він склав 150 000 примірників. Мова йде про «Godey’s Lady’s Book». Розповідаємо докладніше про його історію. Далі на philadelphianka.
Початок видавництва та редакторка Сара Гейл
Видавництво «Godey’s Lady’s Book» започаткував у Філадельфії у 1830 році Луї Годі. У той час у місті стали популярними подарункові книги для жінок. Тож видавець вирішив створити журнал, в якому публікувались би гравюри, вірші та статті для жіночої аудиторії.
У 1837 році Годі запросив на посаду редакторки Сару Джозефу Гейл, яка мала свій маленький журнал. Жінка мала досвід не лише в журналістиці. В Бостоні вона раніше опублікувала роман «Нортвуд: Розповідь про Нову Англію» та була авторкою віршів, в тому числі такого відомого твору, як «У Мері було ягня». Сара була вдовою з п’ятьма дітьми, мала активну громадянську позицію та прагнула відстоювати права та інтереси жінок у суспільстві.
Коли вона прийшла в редакцію «Godey’s Lady’s Book», журнал мав 10 000 передплатників. Вже через два роки її роботи тираж зріс до 40 000, а у 1860 році налічував 150 000 підписників. Завдяки такій популярності журнал став платформою, яка мала безпосередній вплив на становище жінок в Америці та на їх смаки. Сара Гейл додала у журнал колонку про роботу та зайнятість жінок, їх становище на американському ринку праці. Також вона виступала за жіночу освіту та створила спеціальні випуски журналу, які містили виключно твори жінок.
Про що писав журнал?
Найбільш відомими стали тоновані вручну модні фотографії, які кожен випуск «Godey’s Lady’s Book» містив на самому початку. За словами видавця, у 1859 році виробництво журналу коштувало 105 200 доларів, а щоб розфарбувати картинки треба було витратити 8 000 доларів. З 1853 року у випусках почали з’являтись ілюстрації та викрійки для шиття одягу вдома.
Модні картинки супроводжував детальний опис одягу та його призначення. Зображення показували їзду верхи, прогулянки та навіть домашнє вбрання. Жінки побачили безліч можливостей для самовираження через одяг та можливість бути модними в будь-якій ситуації.
Крім того, журнал друкував новини, крім політичних, ноти для фортепіано та літературні твори. Так, у 1834 році на його сторінках з’явилось одне з ранніх оповідань Едгара Аллана По «The Visionary». Пізніше відомий письменник друкував у журналі й інші свої твори. Його приклад наслідували Олівер Венделл Холмс, Натаніель Хоторн, Джеймс Кірк Полдінг, Вашингтон Ірвінг та інші письменники.
Загалом, це видання мало значний вплив на культуру того часу:
- у журналі працювала Лідія Сігурні, яка писала репортажі про події в Лондоні;
- після публікацій стали традиційними білі весільні сукні та прикрашання вічнозелених дерев на Різдво;
- ще однією традицією, яку популяризувала Сара Гейл, стало святкування Дня подяки.
Таким чином, журнал містив корисну та цікаву інформацію та значною мірою формував інтереси суспільства, особливо його жіночої частини. Водночас чоловіки теж читали це видання та прагнули публікуватись у ньому з огляду на його високу популярність.
Поза політикою: заборонені теми та кінець історії журналу
З 1845 року видавець «Godey’s Lady’s Book» захищав авторські права на кожен номер журналу. Це було зроблено для того, щоб запобігти плагіату та передруковуванню матеріалів іншими виданнями. Таке рішення було прийнято вперше в Америці та зустріло багато критики. Інші видавці називали його егоїстичними та писали, що Годі шкодуватиме про це. Проте цього не сталося.
Видання залишалось популярним навіть попри порівняно високу ціну. Вартість передплати становила 3 долари на рік, у той час, як інші видання не перевищували 2 доларів на рік. Попри це, кількість підписників постійно зростала. У 1860-х роках цей журнал був найпопулярнішим в Америці та найбільшим за обсягом тиражу.
Табуйованими темами у журналі були політика та суперечливі питання того часу. Луї Годі звільнив помічницю редактора Сару Джейн Ліппінкотт, яка у 1850-х роках висловилась на сторінках видання щодо засудження рабства. Сара публічно виступила проти позиції Годі й пізніше він відмовився від своїх звинувачень. Проте видання не публікувало жодних новин, які б стосувались громадянської війни та не висловлювалось на цю тему взагалі. Внаслідок відсутності політичних та воєнних новин «Godey’s Lady’s Book» втратив близько третину підписників.
У 1877 році видавець продав журнал, а наступного року пішов з життя. Новий власник перейменував видання на «Godey’s Magazine» та мав на меті розширити його зміст та аудиторію. Під новою назвою видання існувало до 1898 року, коли помер видавець. Так закінчилась історія популярного жіночого американського видання, яке заклало багато основ в цій сфері та утримувало панівні позиції серед читацької аудиторії понад півстоліття.