Філадельфійці Флорені Будвін не виповнилось ще й 20 років, коли вона приєдналась до Армії Союзу разом зі своїм чоловіком. Жінок до лав збройних сил не брали, тому вона переодягнулась у чоловічий одяг. В такому вигляді вона потрапила в полон й ще довго приховувала те, що була жінкою. На жаль, важкі умови полону стали для неї фатальними. Смілива дівчина знайшла останній притулок на Національному кладовищі Флоренції. Розповідаємо більше про її участь у війні. Далі на philadelphianka.
Війна та полон
Коли в Америці спалахнула громадянська війна, філадельфійка Флорена Будвін вирішила піти на фронт разом з чоловіком. Їй вдалось замаскуватись під юнака й саме у такому вигляді вона розпочала дійсну службу. Її коханий був капітаном артилерії, а Флорена стала рядовим солдатом.
Їх військова служба тривала не дуже довго. Невдовзі армія Конфедерації захопила їх та разом з багатьма іншими полоненими відправила на південь Джорджії до в’язниці Андерсонвілл. Серед таборів для військовополонених цей був одним з найгірших:
- його побудували у 1864 році й постійно поповнювали полоненими;
- кожного місяця сюди привозили до 400 осіб;
- в середині року в таборі, розрахованому на 10 000 в’язнів, було вже 26 000 чоловіків.
У серпні 1864 року кількість полонених досягла 33 000, а однією з них була Флорена, яка досі мусила приховувати те, що була жінкою.
Уряд Конфедерації не мав змоги забезпечити житло, одяг, їжу та адекватне медичне обслуговування для полонених. Економічні умови погіршувались, транспортна система ледве працювала, а армія Конфедерація сама потребувала їжі та забезпечення. Через погані умови утримання протягом першого року в Андерсонвіллі загинуло понад 13 000 людей.
Новий табір та нові страждання
Восени 1864 року розпочався похід генерала Шермана, який мав на меті через Джорджію вийти до моря. Уряд Конфедерації вирішив, що Шерман захоче також звільнити військовополонених та почав переміщувати в’язнів з Андерсонвіллю в інші табори.
Флорена Будвін стала однією з тих, хто вирушив у важку дорогу. Її нове призначення було неподалік міста Флоренція у штаті Південна Кароліна. Проте дівчина навіть не уявляла, куди вона прямує, адже полоненим нічого не пояснювали. Їх розмістили у вантажних вагонах, а охоронці лише двічі на день приносили їжу та викидали з вагонів тих, хто помер.
Флоренція була досить великим залізничним вузлом, тому її обрали для розміщення полонених, яких сюди було зручно транспортувати. В’язницю будували нашвидкуруч та ледве встигли завершити, коли перші 6000 в’язнів, у їх числі й Флорена, прибули до міста.
За спогадами дівчини, першу ніч вони провели у кукурудзяному полі, а потім пішки пройшли 10 миль до нового табору. Виглядав він так само як і Андерсонвілль. Чотири стіни оточували 15 акрів землі, по території протікав маленький струмок, а в західній стіні були єдині ворота. Для охоронців навколо стін було зроблено насип. Іноді вони переманювали полонених за межу й там розстрілювали.
Як і в попередньому таборі, в’язні хворіли на жовту лихоманку та віспу, страждали від виснаження та голоду. Крім того, наближалась зима, а у них не було теплого одягу та ковдр. Великою проблемою були шкідники. Місцеві жінки часто приходили, щоб познущатись з в’язнів.
В жовтні у таборі вже було 12 000 полонених. Кожного дня помирало щонайменше 20 осіб. Союзна санітарна комісія врешті надіслала сюди одяг та теплі речі. Крім того, на території табору обладнали шпиталь. Багато з полонених самі відрізали собі обморожені кінцівки, щоб зберегти життя.
Розкриття особистості Флорени та її загибель
Після будівництва шпиталю, у таборі провели перевірку й встановили, що Флорена була жінкою. Вона дуже здивувалась тому, що до неї поставились добре, відвели їй окреме спальне місце, надали одяг та спеціальний пайок. Також її взяли на роботу до шпиталю, де дівчина намагалась полегшити стан полонених та допомогти їм хоча б добрим словом.
Проте сама вона відчувала себе все гірше. У своєму щоденнику Флорена писала, що зима переживе її. У лікарні вона захворіла на пневмонію, що тоді набувала поширення у таборі. Багато тижнів дівчина пролежала майже нерухомо. Страждання та смерть, які вона бачила у таборах, призвели до втрати віри в людство. У неї вже не було бажання боротись, а виснаження та важка хвороба не залишили вибору.
Флорена пішла з життя 25 січня 1865 року. Через місяць в’язницю у Флоренції закрили, а полонених перевели до Північної Кароліни. Там багато з них отримали умовне звільнення та можливість продовжити своє життя.
Загалом у таборі Флоренції з осені 1864 року і до початку 1865 року перебувало у полоні понад 16 000 чоловіків. За цей час понад 2000 з них загинули від голоду та хвороб. Власник розташованої поруч з в’язницею плантації дозволив ховати їх на своїй землі. Пізніше цю територію перетворили на Національне кладовище Флоренції. Є там і простий мармуровий надгробок з іменем Флорени Будвін та датою її смерті. Смілива дівчина стала однією з перших жінок, яка приєдналась до армії, а також першою, похованою на військовому кладовищі.