Американська спортсменка, чемпіонка США з шахів Ліза Лейн або Маріан Елізабет Лейн Гіккі народилася 1938 року в Філадельфії. Друковані спортивні видання колись назвали її першою красунею-шахісткою. Хоча краса – поняття відносне, проте справа в тому, що більшість її попередниць і сучасниць, які мали потужні досягнення в даному спорті, на думку ЗМІ не вирізнялися саме зовнішністю. Чому ж тоді чарівність і розум не забезпечили того, що Ліза Лейн присвятила спорту все життя, розповість сайт philadelphianka.
Від депресії – до шахів
Біографи розповідають, що Ліза ніколи не знала уваги батька. Доки мати, щоб забезпечити доньок, тяжко трудилася на двох роботах, Лізі з сестрою доводилося перебувати під наглядом сусідів або бабусі. Юною дівчина здобувала освіту в Університеті Темпл. 1957 року студентка, перебуваючи за кермом материної машини, збила літню жінку. Потерпіла загинула, але з невідомих причин звинувачення Лізі висунуті не були. Та така трагедія ще більше загнала її в депресію, у якій Ліза перебувала після розриву з коханою людиною.
І саме в період важкої депресії 19-річна Ліза почала грати в шахи у міських кав’ярнях. Пізніше вона згадувала, що була натхненна цим, бо постійно вигравала. Кажуть, уроки шахової гри Ліза Лейн брала зокрема в майстра Аттіліо Ді Камілло. Як би там не було, гарні здібності від природи, азарт, чемпіонський характер, підкріплені навчанням, принесли їй перемогу на чемпіонаті рідної Філадельфії 1959 року. А перший чемпіонат рідної країни Ліза Лейн виграла вже за два роки після того, як зацікавилася шахами – у 21 рік, навіть не будучи майстром спорту з даного виду. Солідний титул шахістка утримувала чотири роки – до 1962-го. 1963 року Ліза Лейн відкрила в Нью-Йорку власний шаховий клуб.
Ну вже цей Фішер!
Заміж вона виходила двічі. У 1959-1961 рр. жила з філадельфійцем Вальтером Ріхом, рекламістом-комерсантом. Та їх стосунки не склалися. 1961 року Ліза Лейн вийшла заміж за журналіста Нейла Гіккі. Цікаво, що пара товаришувала з визначним американським шахістом Робертом Фішером. Варто сказати, що Роберта Джеймса Фішера у фахових колах називали найвизначнішим шахістом усіх часів. Роберт був шаховим вундеркіндом, який став чемпіоном США у 14 років, а в 15 – наймолодшим тогочасним гросмейстером та наймолодшим гравцем на турнірі претендентів на титул чемпіона світу. Та попри дружбу Роберт Фішер абсолютно не захоплювався тим, як грала в шахи Ліза Лейн. Та й жінки-шахістки загалом. Швидше навпаки. Він казав, що вони всі – “риби”, а Ліза, “можливо, найкраща з цих американських риб”…
А от Ліза Лейн колись зауважила, що найвидатніший шахматист усіх часів – саме Роберт Фішер.
Та той у відповідь безпардонно сказав: “Це справді так, та Ліза Лейн не знається на тому, про що говорить”.
1962 року Фішер “прославився” ще й гучною сексистською заявою, даючи інтерв’ю журналу “Harper’s Magazine”. Тоді він заявив, що всі жінки слабкі, вони дурніші за чоловіків і в шахи їм краще не грати. А ще додав, що жінки-шахістки як починаючі, вони програють кожну партію проти чоловіків і в світі немає жінки, яка б його обіграла…
Та Фішер, здається, занадто перебільшив. Ліза Лейн була не лише красивою жінкою, а й непоганою спортсменкою-стратегом. До прикладу, 1960 року вона обіграла і шахіста-чоловіка, а саме Спенсера Ван Гельдера. “Коктейль” краси й шахової майстерності приніс Лізі Лейн славу, хоч вона й не володіла високим титулом майстра спорту (за системою, що діяла в США станом на 1961 рік, спортсменка мала слабкий рейтинг – 2002 пункти).
Проте заради справедливості варто сказати, що Ліза Лейн двічі брала участь у Чемпіонаті світу серед жінок і щоразу займала 12-ту позицію. Водночас вона вдало зіграла внічию з грузинською шахісткою Ноною Гапріндашвілі (це перша міжнародна гросмейстерка серед жінок і перша жінка, яка отримала звання міжнародного гросмейстера серед чоловіків, яка здобула своє перше світове чемпіонство 1962 року і 16 років перебувала на п’єдисталі).
Вона не любила програвати
Ліза Лейн, якій нині 85 років, справді була красунею. Кажуть, її свого часу навіть порівнювали з голівудською зіркою Мерилін Монро. Збереглося не дуже багато фотографій з її спортивного минулого. На них – кароока Ліза з гарним личком часто сконцентрована і націлена на успіх. Вона була гравчинею з характером, якій дуже не подобалося програвати. Одного разу, розізлившись на вправнішого суперника, вона розбила попільничку, а її осколок полетів в опонента…
1961 року її фото надрукували на обкладинці журналу “Sports Illustrated”. Тоді відомий журнал вперше звернув увагу на шахістів. Загалом така честь серед iнших представників цього виду спорту, окрім неї, випала тільки Боббі Фішеру (1972 року).
Стаття в журналі вийшла під заголовком: “Королева коней та пішаків”.
На початку публікації автор довго описував зовнішність Лізи і набагато пізніше “згадав”, що вона – спортсменка. Сьогодні такий підхід назвали б сексизмом, та Лейн начебто не образилася. Статті про Лізу Лейн писали “Sunday magazine”, “LIFE”, “Newsweek”, “Look” та інші популярні видання. Та найчастіше журналісти цікавилися не шахами, а її особистим життям. Так одному з журналів спортсменка іронічно зауважувала, що чоловіки-шахісти частенько пишуть їй любовні записки, а вона їх “колекціонує”, складаючи на стосі книжок авторів-гросмейстерів… У той же період грала і 9-ти кратна чемпіонка США Гізела Грессер, чию зовнішність журналісти вважали звичайною і про неї практично не згадували. Виходить, що в загальному жінка як шахістка пресу не цікавила?
Чому Лейн пішла зі спорту?
Саме гендерна дискримінація суттєво вплинула на те, що Ліза Лейн пішла зі спорту. Відомо, що в шаховому суспільстві нелюб’язне ставлення до жінок стало свого роду традицією. І Лізу дуже зачіпала гендерна дискримінація в шахах. При цьому, упереджене ставлення до людей через їхню зовнішність (тобто лукізм) їй навіть допомагало, бо про жінок-чемпіонок, шахісток в її обличчі все ж заговорили. Та це не принесло спортсменці ні заслуженого ставлення, ні шикарного життя, швидше економію. Чоловіки-шахісти в часи її спортивної кар’єри отримували хороші призові. А жінки тут взагалі були “в програші”. Тому часто у цей вид спорту йшли вже забезпечені жінки, або ті, кому було на кого спертися, чи ті, хто мав основну високооплачувану роботу. А Ліза Лейн до заміжжя взагалі знімала житло.
Вона дуже гнівалася, коли її не взяли на шахову Олімпіаду в Югославію, хоч виборола туди путівку, як і Грессер. Але в національній федерації зазначили, що поїдуть спортсменки, здатні сплатити рахунки. Та вершиною гніву стало те, коли 1966-го Ліза Лейн довідалася, що чоловікам-переможцям чемпіонату США платили 6 тис. доларів, а жінкам – 600 доларів. Тоді вона попросила свою групу підтримки вийти на протест у одязі з написами: “Один чоловік вартий десяти жінок?”, “Невже король такий гарний без королеви?”. Та журналісти не сприйняли гендерну акцію всерйоз як і спортивні чиновники. Чемпіонат Ліза виграла, поділивши перше місце з Гізелою. А потім, втомившись боротися з тим, що мовчки терпіли чимало жінок, вона просто зникла з улюбленого спорту, зробивши вибір на користь коханої людини, яка її цінувала.
Існує й думка, що Ліза Лейн попрощалася з шахами і через те, що їй не подобалося, коли її сприймали виключно як шахістку, як чемпіонку. Вона ж не вважала те, що зробила колись у спорті, найважливішим у власному житті. Можна припустити, що ця особистість просто прагнула рівноправ’я у спорті та простого людського щастя…