Ора Вашингтон – одна з найперших видатних афроамериканських спортсменок. Вона домінувала одночасно в тенісі й у баскетболі, а її спортивна кар’єра тривала три десятиліття. У свій час Ора Вашингтон не відчула багатьох переваг, на які вона заслужила за особисті досягнення. На заваді цьому стали і расизм, і сексизм, і гомофобія, й інші перепони… Але сьогодні, як повідомляє сайт philadelphianka, її по праву називають талантом, який з’являється в спорті раз на століття.
Поневіряння з дитинства
Ора Белль Вашингтон народилася приблизно 1899 (або 1898) року в окрузі Керолайн штату Вірджинія і була п’ятою з дев’яти дітей у родині. Достеменна дата народження Ори невідома. Це тому, що після Громадянської війни у США її рідний штат Вірджинія в умовах скрути та економії певний час не видавав документи про народження місцевих дітей. Хоча велика дружна родина Вашингтонів мала власну ферму, де вирощували тютюн, пшеницю, кукурудзу і різну городину, та вони точно не розкошували. На жаль, в умовах тогочасного законодавства Вашингтони, як і інші чорношкірі, вважалися людьми другого сорту. Приміром, 1900 року у Вірджинії було прийнято закон, згідно якого такі люди їздили в окремих вагонах. Те саме було і з пароплавами, і зі школами… А ще постійний страх насильства, переслідувань і багато подібного…
1908 року Ора втратила матір, яка померла при чергових пологах. А згодом родина, яка постійно потерпала від расизму, втратила й ферму. Батько з дітьми зазнавав тяжких поневірянь. У пошуках кращої долі близько 1912 року цій родині, як і багатьом у часи Великого переселення, довелося виїхати на північ. Вони оселилися в районі Джермантаун у місті Філадельфія штату Пенсільванія. Саме тут Ора вступила у нове життя, яке дало нові можливості. Хоча дівчина й далі займалася господарством у передмісті, але вона змогла стати на шлях вражаючої спортивної кар’єри. Такого ніколи не знали попередні покоління жінок її роду.
Найкраща чорношкіра спортсменка свого часу
У переписі населення 1920 року Ора вказана як служниця однієї з білих родин у передмісті Філадельфії. Певно, десь у цей період в районі Джермантаун відбулося і її знайомство з тенісом. Припускають, що серйозно займатися спортом вона почала десь у 25 років. Дівчину познайомили з тенісом в Асоціації молодих християнських жінок Джермантауна (YWCA), де вона і брала уроки цієї гри. За порадою тренера Ора намагалася відволіктися спортом після смерті її сестри від туберкульозу.
Перші її серйозні змагання національного рівня серед темношкірих жінок відбулися 1923 року – тобто вже за кілька років після знайомства з ракеткою. До речі, зазвичай Ора тримала її незвично – майже на середині рукоятки і рідко робила повний замах, але виконувала дуже потужні удари. Тоді жодна тенісистка не мала такої як у неї швидкості руху, цей навик Ора відточила, граючи в баскетбол.
1924 року Ора Вашингтон здобула перемогу в чемпіонаті міста Вілмінгтон штату Делавер в одиночному, парному та в змішаному парному розрядах. 1925 року Ора перемогла діючу чемпіонку країни Айседор Ченлс (двократну переможницю національних чемпіонатів) в одиночному розряді, який організувала АТА (ця національна афроамериканська тенісна асоціація була заснована 1916 року). В одиночному розряді Ора Вашингтон здобувала жіночий трофей АТА з 1929 по 1935 рік – поспіль сім років чемпіонства! 1936 року Ора втратила титул АТА в одиночному розряді, а наступного року його повернула.
Також 1925 року Ора Вашингтон разом з Лулою Баллард здобула перший титул в Національному парному турнірі АТА. Надалі вона перемагатиме в даному турнірі ще 11 наступних років (до 1936). Останній титул у парному розряді вона здобула в 46 років. Крім титулів АТА, де Ора Вашингтон домінувала тривалий період, вона виборола багато інших вагомих перемог.
У часи спортивної кар’єри Ори Вашингтон теніс був розділений за расовою ознакою і спортсменка змагалася лише з іншими афроамериканцями. Проте вона дуже хотіла зіграти проти найуспішнішої білошкірої тенісистки Гелен Віллз-Муді, яка здобула 19 великих титулів (Французький національний турнір – 4, Вімблдон – 8, Національний чемпіонат США – 7). Це була мрія найкращої чорношкірої гравчині зіграти проти найкращої білошкірої. Але Гелен категорично відмовилася грати проти Ори. Вашингтон мала велике бажання брати участь і в турнірах Асоціації лаун-тенісу США, та організація дотримувалася політики расової сегрегації до 1948 року…
Її друга спортивна любов – баскетбол
Чимало спортсменів радіють власним високим здобуткам у одному з видів спорту. Та Ора Вашингтон і тут перевершила багатьох. Приблизно 1925 року її ім’я з’явилося в списках чорношкірих жіночих баскетбольних команд. Баскетболом, як і тенісом, вона займалася наполегливо і теж досягла успіху. Ця друга спортивна любов принесла Орі імідж найкращої темношкірої гравчині США.
Ора Вашингтон грала у складі команди темношкірих спортсменок “YWCA Hornets” із Джермантауна. Команда росла разом з нею, з її неймовірними дальними ударами та рекордними влучаннями. Спортсменка допомогла своїй команді встановити рекорд 22-1 та вибороти титул національного чемпіона з жіночого баскетболу 1931 року. Глядачі з нетерпінням чекали Ору на баскетбольному майданчику, як і на корті.
З 1932 року Ора Вашингтон увійшла на 10 років до складу “Philadelphia Tribunes”. Вона була капітаном, зірковою бомбардиркою і навіть наставницею цієї однієї з найсильніших на ту пору жіночих баскетбольних команд. Суперниками даної команди були насамперед темношкірі, іноді білі та навіть чоловічі команди. “Philadelphia Tribunes” грала дуже успішно, мала поспіль 11 перемог на чемпіонатах світу з темношкірого жіночого баскетболу. Ора забивала в команді найбільше голів. Останній свій баскетбольний матч вона зіграла 1942 року.
Працювала служницею протягом всієї кар’єри…
Ора Вашингтон офіційно залишила спорт у 38 років. Та навіть потому вона поверталася до своїх пристрастей. Так у парний теніс Ора Вашингтон продовжувала грати до 49 (50) років. Покинувши спорт, Ора не припиняла тренувати молодь на громадських кортах Джермантауна. До слова, досягнення Ори Вашингтон у тенісі спонукали президента Франкліна Рузвельта та його адміністрацію спрямувати кошти на будівництво тенісних кортів у містах країни і зробити теніс більш доступним для чорношкірих.
Талант спортсменки, хоч і не проявився в Ори Вашингтон рано, та був даний їй природою. Ора фактично взяла обрані види спорту “штурмом”. У тенісі і в баскетболі вона здобула більше 200 трофеїв.
Та будучи надзвичайно результативною у спорті, Ора так мало заробляла, що не могла залишити буденну роботу. Вона працювала служницею, покоївкою протягом всієї кар’єри… І тільки 1948 року спортсменка змогла придбати житло для комфортного життя. Про її феноменальні досягнення багато писали ЗМІ для чорношкірих, але інші навпаки ігнорували. У порівнянні з білошкірими чемпіонками, Ора почувалася ізольовано. Не було заслуженого визнання, популярності, реклами і всього подібного. Тож велика праця не принесла Орі Вашингтон заслуженої світової слави чи багатства. Сьогодні імениті спортсмени світу заробляють мільйони, мають свої бренди. А тоді найкраща спортсменка займалася домашнім господарством, прислуговувала господарям і марно прагла заслуженого визнання. А ще й ходили чутки про нетрадиційну орієнтацію чорношкірої спортсменки, чого суспільство категорично не сприймало. Сьогоднішнім расовим, етнічним, сексуальним та іншим змінам у суспільстві ця жінка просто б не повірила.
Померла Ора Вашингтон ймовірно в 72 (73) роки і була похована у Вірджинії. 1976 року її постать було занесено в Залу слави темношкірих спортсменів. Та ті, хто вирішив її вшанувати, тоді навіть не знали, що Ора давно померла… 1986 Ору Вашингтон внесено до Зали спортивної слави університету Темпл у Філадельфії, 2004 року в Філадельфії їй встановили пам’ятний знак, 2009 – її ім’я увійшло до Зали слави жіночого баскетболу в Ноксвіллі штату Теннессі та в Зал слави чорного тенісу, 2018 – в Зал слави жіночого баскетболу Меморіалу Нейсміт. 2022 року відбулося чергове визнання – в “Нью-Йорк Таймс” у особливому розділі некрологів. Американці шкодують, що чемпіонка і зірка двох видів спорту Ора Вашингтон не була належно оцінена за життя і нині намагаються частіше говорити про історію і внесок у спорт однієї з найвидатніших американських спортсменок ХХ століття.