Як Бенджамін Раш методом проб і помилок став батьком американської психіатрії

Суперечливим, але дуже відомим і поважним лікарем свого часу був Бенджамін Раш. Хоча цю  людину цікавила не лише медицина, Бенджаміна Раша називають новатором у сфері психічного здоров’я та батьком американської психіатрії. Про те, як відомий американець заслужив це звання – далі в матеріалі сайту philadelphianka.

Найбільше його цікавила боротьба із психічними хворобами

Бенджамін Раш походив з багатодітної сім’ї. Він народився у Філадельфії 1745 року в родині фермера. Ставши напівсиротою у 6 років, Бенджамін все одно зумів здобути хорошу освіту. Зокрема, серйозно зацікавившись медициною, завершив Пенсільванський університет, а ще вчився медицині в Шотландії. Практикував у лікарнях Лондона та Парижа, а потому повернувся у США.

1769 року в Філадельфії Бенджамін Раш розпочав медичну практику і одночасно став професором хімії в Коледжі Філадельфії (згодом Пенсильванський університет). З 1791 року в даному закладі він працював професором теоретичної та практичної медицини і клінічної практики. Бенджамін Раш шукав методи боротьби з подагрою, туберкульозом, водянкою, жовтою лихоманкою. Та найбільше його завжди цікавила боротьба з психічними хворобами. У психіатрії Раш користувався набутками французької, англійської та німецької шкіл. З перших двох почерпнув гуманне ставлення до душевнохворих, закликав не тримати їх на ланцюгах і не застосовувати до них рукоприкладство. Лікар говорив, що люди з психічними захворюваннями – це хворі люди, а не тварини, як часто вважалося. 

З німецької школи медицини Раш перейняв любов до застосування всіляких пристроїв. Так, наприклад, він створив прилад гіратор для лікування хворих на депресії чи слабоумство. Раш вважав, що ці недуги провокує брак кровопостачання головного мозку. Тому пацієнта прив’язували до дошки, яку розкручували по колу, таким чином, щоб голова хворого знаходилася на кінці дошки, подалі від центру обертання. Лікар вважав, що в такій “центрифузі” кров хворого чудово надходила до мозку і це сприяло лікуванню. А от для буйних божевільних він застосовував принцип транквілізатора: щоб заспокоїти м’язи й охолодити голову пацієнта, його фіксували у спеціальному кріслі, а голову оточували льодом чи холодною водою. Та Раш помилявся, коли вважав, що чимало психічних захворювань спровоковані порушенням кровообігу і сенсорними перевантаженнями, тому ми розуміємо, що його пристрої в дії мали сумнівну “репутацію”. 

Хоча для нас прилади Бенджаміна Раша примітивні, сумнівні і негуманні, але порівняно з методами колоніального віку, типу прив’язування психічно хворих ременями чи повна ізоляція, це було свого роду проривом. Як і те, що Раш шукав шляхи лікування людей від психічних хвороб, наполягаючи, що це – недуги мозку, а не вплив якихось демонів. Лікар був переконаний, що будь-яка хвороба є наслідком дисбалансу в організмі, а психічні недуги спричинені саме порушеннями в мозку і це стало підґрунтям для медичних досліджень наступних поколінь. Бенджамін Раш дотримувався і прогресивної думки, що пацієнти мають регулярно виконувати заходи для розслаблення (заняття садівництвом, шиттям, фізичними вправами, слухання музики). А ще виступав за чистоту середовища, важливість дотримання гігієни. Вимагав належного і доступного для людей медобслуговування, першим відкрив безкоштовну клініку в Сполучених Штатах. 

У часи Війни за незалежність Бенджамін Раш був головним лікарем американської армії, був він і хірургом Військово-морського флоту штату Пенсільванія, начальником військового шпиталю. Раш вболівав за те, як зберегти здоров’я солдатів, наполягав, що вони повинні мати відповідне харчування, одяг та умови проживання, щоб хвороби не знижували моральний дух. Про це лікар написав спеціальний посібник. А один з його наказів, виданий під час праці в армії, який стосувався напрямків роботи по збереженню здоров’я солдат, став вагомим внеском в основи профілактичної військової медицини і неодноразово публікувався. 

Свої спостереження за хворими на психічні недуги і напрацювання в напрямку їх подолання Раш виклав у трактаті, який теж перевидавали кілька разів і вважали предметом національної гордості. Опублікована 1812 року монографія Бенджаміна Раша вважається однією з перших, що стосувалася лікування психологічних розладів у американській медицині. Також Раш вперше ввів у медичний вжиток термін “гарячка денге”, досліджуючи та описуючи цю хворобу. Він робив спроби класифікації психічних захворювань, намагався описати їх причини й методи лікування. Цікаво, що Раш вважав, що аборегени на душевні недуги не страждають. 

Безумовно вагомий внесок у медицину Бенджаміна Раша – створення в Філадельфії державного диспансеру для бідних пацієнтів, а ще ініціювання громадських робіт по осушенню узбережжя і переміщенню річки Док Крік, що посприяло знищенню комарів, які були переносниками жовтої гарячки та інших важких хвороб.

Сумнівні переконання

Окрім ряду прогресивних ідей Бенджаміна Раша, варто сказати, що було в нього й чимало невдалих, які потому спростувала новітня медицина. Коли в кінці XVIII ст. у Філадельфії ширилася епідемія жовтої лихоманки, люди гинули тисячами. Чимало лікарів утекли з міста, та Раш лишився. У важкі часи тими чи іншими методами він зміг врятував не одну сотню хворих. Проте кровопускання та використання ртутного порошку, які часто застосовував лікар, навіть його сучасники визнали неефективними і такими, що згубно подіяли на багатьох хворих. Проте Раш вважав, що кровопускання, яке було тоді дуже популярне в медицині, є корисним практично при будь-якій хворобі. І вірив у це навіть задовго після того, коли застосування цього методу на практиці зійшло нанівець і його навіть визнали шкідливим. А ще Бенджамін Раш щиро вірив в очищення організму токсичними речовинами. Хоча визнав, що потіння пацієнтів у винооцетному розчині ртуті та холодні ванни – таки невдалі процедури для недужих на жовту гарячку. Англійський журналіст Вільям Коббен навіть звинуватив лікаря у тому, що ця методика призвела до загибелі хворих. Та Раш подав у суд і справу виграв.  

 Хоча Бенджамін Раш вірив у дієвість кровопускань і токсичних речовин, але є дані, що застосовував їх без примусу, а лише зі згоди пацієнтів. Можна сказати, що така відносна гуманність була однією з підвалин моральної терапії у психіатрії, яка згодом тріумфувала у США та в Європі. 

Про інші інтереси та про особисте

Бенджаміна Раша називають і просвітителем, філософом, громадським діячем. Не був він і поза політикою. Серед інших підписав Декларацію про незалежність, був учасником Законодавчого зібрання Пенсільванії, казначеєм Монетного двору США, членом Американського філософського товариства, Американської академії мистецтв і наук, а в останні роки життя очолив Медичне товариство у Пенсильванії. У певний період Раш виступив проти торгівлі рабами і рабства загалом. Та деякі його твердження щодо хвороб чорношкірих були вкрай хибні (наприклад, чорну шкіру Раш вважав формою прокази). Попри те лікар наполягав, що чорношкірі пацієнти не відрізняються від білошкірих, а отже заслуговують такого ж ставлення і прав.

Бенджамін Раш мав 13 дітей. І доля боляче вразила батька американської психіатрії кармою його старшого сина. Юнак зійшов з розуму. На це вплинуло те, що під час бійки він вбив товариша, а потім не раз хотів завершити життя самогубством. Батько помістив сина в психлікарню Пенсильванії, де той прожив близько 30 років і помер. 

У лікарні штату Пенсильванія Бенджамін Раш працював з 1783 року і до смерті. Він помер у 67 років від висипного тифу 1813 року, намагаючись допомогти у приборканні його епідемії. Попри суперечливу кар’єру, зокрема й медичну, Бенджамін Раш був найвідомішим лікарем у США до останніх днів свого життя і потому. Раш провів ряд медичних та освітніх реформ, мав великий вплив на розвиток медицини в країні, заснував коледж у Пенсільванії, був членом-засновником товариства Філадельфії, що вимагало полегшення покарань у державних в’язницях. За час кар’єри Бенджамін Раш підготував кілька тисяч студентів. Він заслужив ряд відзнак, серед іншого на його честь названо медичний центр у Чикаго. Бенджамін Раш похований на території одного з храмів Філадельфії.

.,.,.,.