Більшу частину свого життя філадельфійка Анна Елізабет Дікінсон боролась за скасування рабства та права жінок. Вона стала першою жінкою, яка виголосила політичну промову перед Конгресом США. Її ораторський талант врятував Республіканську партію під час виборів 1863 року та мав суттєвий вплив на політику. Дікінсон любила ходити в гори, була сміливою та безкомпромісною, а померла в бідності та забутті. Розповідаємо більше про те, як склалась її доля. Далі на philadelphianka.
Початок шляху
Уроджена філадельфійка Анна Дікінсон у другій половині XIX століття стала однією з найвідоміших особистостей у США. Дівчина виросла у родині квакерів, навчалась у місцевій школі та вже в юнацькі роки стала прихильницею аболіціонізму. У 13 років вона опублікувала своє перше есе за скасування рабства, а з 1860 року почалась її активна громадська робота.
Анна приєдналась до Лукреції Мотт та організовувала виступи аболіціоністів у різних штатах. Її харизма та провокаційні виступи приваблювали тисячі слухачів, які мали заплатити за вхідний квиток, щоб послухати промову молодої дівчини. Анні тоді ледве виповнилось 20 років.
Під час Громадянської війни Дікінсон виступала з промовами, щоб надихнути співгромадян на боротьбу за свої ідеї. Вона часто відвідувала шпиталі. У цей час її почали називати «дівчиною-оратором» та «американською Жанною д’Арк».
Анна стала національною знаменитістю, а політики почали буквально полювати за нею та запрошувати виступати на тих чи інших зборах. Це було цілком революційне явище, адже до цього жінок не запрошували на політичні зібрання взагалі, а тим більше з промовами. Однак саме Анна виступала за республіканців перед виборами 1863 року.
Виступ у Капітолії
У 1864 році Анна отримала запрошення виступити перед Конгресом США. 21-річна дівчина вперше в історії здобула право говорити перед двома тисячами чоловіків, серед яких були члени кабінету міністрів, військові лідери та президент Лінкольн. Перший в історії виступ жінки на такому рівні викликав бурхливі оплески.
Анна говорила близько години, практично не заглядаючи у свої нотатки. Аудиторія ловила кожне її слово, немов зачарована. Дівчина навіть наважилась на критику президента, але потім її запрошували до Білого дому й Лінкольн навіть спілкувався з нею особисто.
Після завершення війни Дікінсон залишилась популярним та високооплачуваним оратором. Її виступи були пов’язані з економічною нерівністю, правами жінок та афроамериканців. У 1866 році Дікінсон виступила на зборах республіканців у Філадельфії. Вона підтримала право голосу для афроамериканців.
Анна була настільки популярною, що заробляла на життя саме як професійний оратор близько 20 000 доларів на рік. На той час це було неймовірне явище. Нею захоплювався Марк Твен, а кожен виступ збирав великі аудиторії.
Проте поступово її лекційні тури почали втрачати популярність та прибутковість. Анна написала декілька книг, в тому числі роман про міжрасові шлюби. Вона також писала документальні твори та п’єси. Крім того, талановита ораторка мала й театральний досвід. Заперечуючи гендерні стереотипи, вона зіграла Гамлета в одному з бродвейських театрів.
Також вона обожнювала походи в гори та стала другою жінкою, яка підкорила вершину Пайкс-Пік.
Забуття та смерть
Протягом 1860-х і 1870-х років Анна була справжньою зіркою в США. Люди збирали фотокартки з нею та шукали можливості взяти у неї автограф. Газети стежили за кожним її кроком. Проте наприкінці XIX століття слави Дікінсон незворотно згасла. Другу половину свого життя вона провела в забутті, а померла в бідності.
Чому так сталося? Дослідники її життя вказують на декілька факторів:
- Анна завжди відмовлялась від керівних посад та не воліла брати участь у діяльності будь-яких організацій;
- вона мала романтичні стосунки з жінками й не намагалась цього приховувати, а у той час це було приголомшливим для суспільства;
- Анна мала важкий характер, а також почала зловживати алкоголем та деякий час навіть провела у лікарні для божевільних.
Яскрава та талановита дівчина стала жертвою машини слави, яка часто нарощує жіночу геніальність, щоб потім скинути зірку з п’єдесталу. Багато чоловіків-політиків не могли пробачити юній дівчині такого успіху та намагались зіпсувати її репутацію. Про неї постійно пліткували в газетах, а вона подавала судові позови, витрачаючи кошти та час, й роздмухуючи полум’я постійних скандалів навколо своєї особистості.
Водночас щось змінювалось і в самій Анні. Якщо на початку 1860-х років кожен її виступ зустрічав захоплення, то через 15 років ентузіазм аудиторії значно поменшав. Раніше всі записи, які стосувались Дікінсон, були натхненними, а у 1873 році Лукреція Мотт зазначила, що Анна втрачає свої позиції.
Так поступово згасла її зірка й минула слава. У 1890-х роках Анна все частіше почала страждати від приступів параної та була вимушена майже весь час перебувати у лікарнях. Деякий час вона жила у Нью-Йорку, більша частина друзів відвернулась від неї. Тож померла Анна самотньою та в бідності у 1932 році.